Поки діти з особливими освітніми потребами чекають у чергах на додаткові години корекційних занять, а вчителі та шкільні психологи шукають ресурси для роботи в умовах дефіциту та постійних економій місцевих бюджетів, у Липовецькій територіальній громаді знайшли куди виділити увагу й теплі бюджетні та грантові ресурси. Об’єктом особливої турботи тут раптово стали… місцеві чиновники та посадовці.

«Всеукраїнська турбота» з місцевим акцентом

Проєкт «Центр життєстійкості» — це експериментальна соціальна програма, що реалізується Міністерством соціальної політики України в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді Оленою Зеленською. Головна мета проєкту – це безкоштовна психосоціальна підтримка мешканців громад, цивільного населення, внутрішньо переміщених осіб та родин військовослужбовців, які щодня стикаються з наслідками війни.

Проте в Липовецькій громаді пріоритети надання такої «життєстійкості» набули доволі специфічного забарвлення. Установу очолила дружина міського голови Липовця – Валентина Бичкова. І, судячи з офіційних звітів Центру у соцмережах, чиновники та представники профспілок держустанов стали чи не найважливішими відвідувачами цих «ресурсних зустрічей».

Релакс для влади: від «маковійчиків» до ароматерапії

Офіційні публікації Центру життєстійкості м. Липовець як соціальної установи під час війни:

31 липня у Центрі пройшов захід під назвою «Традиції, що зцілюють: релакс та перезавантаження». Для кого? Для лідерів Липовецької організації Профспілки працівників державних установ. Замість подолання психологічних травм – крутіння букетиків «маковійчиків» з м’яти, чебрецю та безсмертника, щоб «відпочити від щоденних турбот».

17 серпня – черговий релакс: «Ароматна пауза для тих, хто щодня дбає про громаду: миловаріння для представників самоврядування». Організатори пояснюють це тим, що посадовці Липовецької міської ради та її структурних підрозділів щодня стикаються з «високим рівнем відповідальності», тому їм просто необхідне миловаріння з натуральними ефірними оліями для зняття фонової напруги.

А що з тими, кому підтримка справді життєво необхідна?

Я як фахівець у сфері практичної психології, що працює з дітьми з особливими освітніми потребами (ООП), не можу дивитися на це без болю та обурення. У той час, коли батьки дітей з інвалідністю та порушеннями розвитку буквально виборюють кожну годину роботи з логопедом чи практичним психологом у школах та Інклюзивно-ресурсних центрах (ІРЦ), коли бюджети громад тріщать по швах від навантаження, а у Липовці витрачають людські та фінансові ресурси на ароматерапію для апарату міської ради.

Безумовно, ментальне здоров’я важливе для кожного. Але коли державні та комунальні ресурси, покликані підтримувати найвразливіші верстви населення в умовах війни, перетворюються на затишний клуб релаксу для місцевих посадовців під керівництвом дружини міського голови, це виглядає як відвертий цинізм.

Громада має чітко розуміти: Центр життєстійкості створювався не для того, щоб знімати «втому від документів» працівникам міськради, а для допомоги тим, чиє життя дійсно зруйнувала війна. І показові майстер-класи з миловаріння для чиновників – це не життєстійкість, це демонстрація відриву влади від реальних потреб людей.

Іванна Антонюк