Але держава сподівається на повернення наших біженців. Щоб запропонувати їм відносно безпечні укриття, не зовсім коректну мобілізацію і “мінімальну мінімалку”, адже гроші на гідну зарплату украли олігархи та високопосадові чиновники. Втім, щоразу створюються якісь “міністерства з повернення українців, бо у нас вже почалась демографічна криза”.
Не можна сказати, що увесь цей процес робиться без “патріотичного пафосу єдиного марафону” та обнадійливих вечірніх звернень, але це багатьох вже не чіпає. Вони, навіть, вже не сподіваються на німецькі 800 євро щомісяця. Вони їдуть мити посуд, доглядати за старими європейцями, прибирати вулиці. Їдуть, щоб вижити і вберегти своїх дітей, адже про своїх обрані та призначені обраними подбали з самого початку “повномасштабки”.
А тепер вся владна вертикаль України устами президента, прем’єр-міністра, обласних чиновникіа та мерів попереджає громадян про особливо складний опалювальний період для енергосистеми і дуже важку зиму. “Можливо, найважчу за останні 6 років”. При цьому громадянам радять подбати про запас продукти на зиму.
Ну, скажімо, візьмуть ця тітка, чи дядько мішок борошна, куплять солі, цукру, олії та мила. Накрутять “домашньої консервації” двісті чи триста банок, а воно, не дай Боже, візьме та й прилетить прямо в їх хату… От і чухає потилиці нарід, а що ж далі?
Мовляв, українці вже знають про можливу (швидше – реальну) відсутність і світла, і опалення взимку. Так само їм уже зрозуміло, що очікується посилення ракетних та дронових атак не лише на енергосистему, а й на склади та логістичні центри торгових мереж, супермаркети, школи та лікарні.
І, на жаль, спаленого на сотнях тисяч квадратних метрів складів товару для споживання взимку вже немає. І того, що залишилось стало менше. А, відповідно, воно коштуватиме ще дорожче, ніж у країнах ЄС, де є світло, тепла вода і немає щоденних прильотів. Де повсякденне життя людини не проходить у форматі “лотерея для приречених”…
Адже російські терористи посилюють удари дронами та балістикою саме тоді, коли через морози населення України найбільше залежить від стабільного енергопостачання. І, якщо вірити деяким статистам, цього населення в Україні залишились трохи більше двадцяти мільйонів. А на зиму, швидше за все, може стати ще менше. І ким тоді керувати цілій армії народних слуг? Тобто, як же нам боротися з демографічною проблемою?
На жаль, таких болючих і, здається, риторичних запитань до наших державних мужів вже накопичились десятки. Але, на жаль, чітку та зрозумілу відповідь на більшість із них нам повідомляє розвідка США. А вона знову прогнозує “десяток хвиль ударів по енергетиці Києва, через що українців в окремих областях можуть чекати до 16 годин без світла на добу”.
А ще людям цікаво скільки ж коштуватиме це світло, газ, дизель. Яка буде вартість хліба, ліків? Де нам брати незкорумпованих, порядних та патріотичних прокурорів, суддів, чиновників? Коли ми розпрощаємось із явно втомленими семилітньою каденцією нардепами, котрі ніяк не можуть прийняти євроінтегрційні закони, коли запрацює Конституція?
Коли громадянський обов’язок захищати країну стане обов’язковим для всіх громадян, незалежно від їх статку та посади? Як зберегти свій бізнес зі збільшенням податків та при космічних цінах на енергоносії?
З чим ми залишимось після щоденних прицільних ракетних ударів окупанта по наших заводах, фабриках, енергооб’єктах? Коли ворог знищив 90% наших металургійних потужностей та заблокував вихід із чорноморських портів зернових сухогрузів? Коли ніяких компенсацій від агресора, здається, ми не отримаємо, бо складається так, що ні ООН, ні жодна інша світова безпекова структура не може зупинити російського терору та геноциду?
А найбільше всім, без винятку, українцям хочеться знати відповідь на запитання, яке зранку до вечора крутиться у їх головах щодня: “Коли закінчиться війна, і як ми будемо жити далі?”
Невже і на ці запитання нам також даватиме відповідь розвідка США?
Анатолій Жучинський
