Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Олександр Ніколюк
Живим коридором шани у Теофіпольській тергромаді зустріли загиблого на війні захисника Олександра Ніколюка. Олександр родом із села Гаврилівка, мешкав у Шепетівці. Він став на захист країни у березні 2024 року. Служив у 110-й окремій механізованій бригаді старшим стрільцем-оператором. Виконував бойові завдання на Вугледарському напрямку.
Загинув поблизу населеного пункту Времівка Волноваського району 10 лютого 2025 року. Йому було 47 років.
Юрій Рокищук
«На щиті» повернувся уродженець Славутської громади Юрій Рокищук. Він народився 4 травня 1997 року. Вступив до Нетішинського професійно-технічного училища, здобув професію електрозварювальника.
Мобілізували Юрія 20 травня 2024 року. Служив у складі 47-ї бригади «Маґура» на посаді оператора-радіотелефоніста 1 розвідувального відділення розвідувальної роти. Був поранений під час свого першого бойового виходу на Покровському напрямку. Після реабілітації повернувся на службу.
19 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області солдат Юрій Рокищук зник безвісти. Нещодавно підтвердилася його загибель.
Йому назавжди 27 років.
Максим Лесик
У Волочиську попрощалися із Максимом Лесиком.
Народився захисник 11 червня 1988 року в Кривому Розі. У 1994 році його сім’я переїхала до села Тарноруда. Навчався у місцевій гімназії. Волочиського професійно-технічного училища, здобув професію токаря. Після навчання працював на заводі «Адвіс» у Хмельницькому.
Максим Лесик брав участь в АТО у 2014-2015 роках. Після повернення додому працював у компанії VITAGRO. Згодом отримав посвідчення тракториста й почав трудовий шлях у ТОВ «Астарта Київ».
26 лютого 2022 року став до лав ЗСУ. У січні 2025 року під час виконання бойового завдання отримав поранення. та після реабілітації повернувся на службу.
Максим Лесик загинув 20 вересня 2026 року.
Йому назавжди 38 років.
Роман Щепін
До Полонного повернувся « на щиті» Роман Щепін.
Роман проходив військову службу у складі 4-ї аеромобільної роти, що в складі 122-го окремого аеромобільного батальйону. Воїн загинув 8 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Лисичанської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області.
Юрій Дячук
Судилівська громада попрощалася із Юрієм Дячуком.
Юрій народився у 1973 році, проживав у селі Білокриниччя, що в Судилківській громаді.
Військового не стало 21 вересня 2026 року. Сталося це під час бойового завдання в одному з районів Харкова.
Юрій Гвоздєй
Летичівська громада провела в останню земну дорогу захисника Юрія Гвоздєя. Він народився 13 серпня 1976 року. Освіту здобував у Грушковецькому професійно-технічному училищі. Працював на різних роботах. У 2024 році долучився до лав ЗСУ. Воював на Сумському напрямку. Був нагороджений за мужність і героїзм грамотою Командувача об’єднаних сил Збройних сил України генерал-майора Михайла Драпатого, нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Герой загинув 8 червня 2026 року під час виконання бойового завдання у Сумській області.
Воїну навіки залишиться 49.
Віктор Рукавцов
Полонська громада попрощалася із жителем Віктором Рукавцовим.
Чоловік народився 20 березня 1979 року, уродженець села Велика Березна.
На війні був стрільцем механізованого батальйону. Майже півтора року доля захисника залишалась невідомою. Захисник загинув 20 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Друге Донецької області.
Йому назавжди 47 років.
Володимир Кондратюк
У Старокостянтинівській громаді провели у засвіти воїна Володимира Кондратюка. Чоловік народився 28 серпня 1977 року.
Серце захисника навіки зупинилося 19 вересня 2026 року в Миколаївській області.
Воїну навіки залишиться 49.
Ігор Тернавський
«На щиті» повернувся житель міста Дунаївці Ігор Тернавський.
Захисник народився 14 березня 1970 року.
17 січня 2025 року під час виконання бойового завдання у Бахмутському районі Донецької області Ігор Тернавський зник безвісти. Загибель воїна підтвердила ДНК-експертиза.
Юрій Грішин
У Хмельницькому попрощалися із військовим Юрієм Грішиним.
Захисник народився 6 травня 1976 року. Зник безвісти 31 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Словʼянка Донецької області.
Захисник загинув 31 грудня 2024 року.
Дмитро Зорін
До Ленковецької громади у село Чотирбоки на Шепетівщині «на щиті» повернувся лейтенант Дмитро Зорін.
Військовий вважався зниклим безвісти більше двох років.
Стало відомо, що захисник загинув 6 березня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу. Сталося це поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області.
Віктор Міняйлюк
До Хмельницького «на щиті» повернувся захисник Віктор Міняйлюк.
Віктор народився 12 лютого 1972 року. Вступив до електромеханічного технікуму. Він був добрим теслярем, виготовляв меблі за власними проєктами.
У січні 2025 року він став до лав Збройних сил України. Захисник проходив службу у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді.
Більше року вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Віктор Міняйлюк загинув 12 травня 2025 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
Йому навіки 53 роки.
Дмитро Мартинюк
В останню дорогу провели жителя Новоушицької громади Дмитра Мартинюка.
Він народився 8 червня 2001 року в селі Михалкове Сокирянського району Чернівецької області. З 2005 року проживав у селі Струга. Здобув професію тракториста у Михайловецькому професійному аграрному ліцеї.
Із березня 2024 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині А0281. Захищав Батьківщину в Донецькій та Луганській областях. У листопаді 2024 року був поранений під час бойових дій. Після лікування і реабілітації повернувся до побратимів.
Він вважався зниклим безвісти, допоки його загибель не підтвердили за допомогою ДНК-експертизи Захисник загинув 4 березня 2025 року в Суджанському районі Курської області.
Ігор Кордонський
Мешканці Кам’янець-Подільської тергромади провели в останню земну дорогу захисника Ігоря Кордонського.
Він народився 13 квітня 1987 року у селі Біла на Чемеровеччині. Згодом із мамою переїхав до Кам’янця-Подільського. Вступив до Чернівецького національного університету та отримав фах менеджера.
Протягом тривалого часу Ігор Кордонський працював за кордоном. На захист країни він став у квітні 2023 року. Служив водієм-електриком відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів у механізованому батальйоні.
Воїн загинув 10 серпня 2026 року поблизу населеного пункту Миколаївка Краматорського району Донецької області.
Йому назавжди залишилося 39.
Анатолій Дудняк
У Солобковецькій громаді попрощалися із захисником Анатолієм Дудняком.
Він народився 19 квітня 1972 року в селі Тарасівка. Тривалий час працював у КСП «Іскра» в Тарасівці. У червні 2022 року чоловік став на захист України. Службу проходив на посаді водія відділення підвозу боєприпасів 2-го самохідного артилерійського взводу.
Воїн загинув 15 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Соніно Куп’янського району Харківської області.
Йому навіки залишиться 54.
Антон Тонкоглас
До Городоцької тергромади «на щиті» повернувся Антон Тонкоглас, родом із села Немиринці. У війську він був старшим стрільцем.
Антон вважався безвісти зниклим. Нещодавно експертиза підтвердила, що воїн загинув 30 серпня 2023 року у боях під Бахмутом.
Йому назавжди 28 років.
Олександр Гончарук
У Полонській громаді попрощалися із Олександром Гончаруком.
Він загинув 6 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пристін Харківської області.
Йому назавжди залишилося 32.
Олександр Бабійчук
На Віньковеччині попрощалися з солдатом Олександром Бабійчуком, жителем села Висілок.
Він народився 13 жовтня 2000 року. У 2019 році здобув професію муляра та електрозварювальника ручного зварювання у Вищому професійному училищі №4 міста Хмельницького. До лав Збройних сил України Олександр доєднався 21 травня 2026 року.
Воїн помер 10 вересня 2026 року під час лікування від отриманого поранення.
Йому навіки залишиться 25 років.
Андрій Жулкевський
У Чорноострівській громаді попрощалися із ветераном Андрієм Жулкевським.
Він народився 13 грудня 1975 року в селі Катеринівка. Вступив до Хмельницького професійно-технічного училища №4, де здобув фах столяра.
У червні 2022 року добровольцем долучився до війська. Боронив країну на території Запорізької області. У червні 2024 року захисник отримав поранення, внаслідок якого йому було ампутовано ногу. У 2025 році Андрія Жулкевського було звільнено з війська за станом здоров’я.
За виконання бойових завдань захисник був нагороджений медаллю «За відвагу», медаллю «За особливу службу» III ступеня та нагрудним знаком «Золотий хрест».
Серце захисника навіки зупинилося 23 вересня 2026 року.
Андрію Жулкевському навіки залишиться 50.
Дмитро Петричкович
У селі Гвардійське Хмельницького району попрощалися із Дмитром Петричковичем, який народився 3.12.1984 року. Дмитро загинув 23 травня 2026 року поблизу населеного пункту Копанки Ізюмського району Харківської області.
Назар Колесник
Навіки повернувся на Ізяславщину Назар Колесник із села Путринці.
Після завершення строкової служби Назар підписав контракт і долучився до лав Збройних сил України. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, він не залишився осторонь. Служив майстром 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів противника 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
Назар Колесник загинув 28 липня 2026 року на Дніпропетровщині.
Йому назавжди 27 років.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
