Гарбузи, як і кавуни, ботаніки називають “ягодами”. І ці “ягоди” – чи не найбільші у світі. Але досвідчені городники знають, що величезні розміри цих плодів – причому не має значення, як їх називати, ягодами чи овочами, – мають значення скоріше для кормових гарбузів. А от до столових вимоги інші.

Серед столових сортів цінують, насамперед,  невеликі або зовсім малі гарбузи, які за один-два рази можна використати повністю. Серед інших вимог до цього “короля городу” – гарні смакові якості і високий вміст цілющих і поживних речовин. Гарбузи мають протиглистову дію, покращують роботу шлунково-кишкового тракту, нормалізують жовчовиділення, активізують водний і сольовий обмін. А ще добре поповнюють раціон вітамінами. Та й хто відмовиться від смачної гарбузової каші?

Особливо корисні гарбузи пізньої осені та взимку, коли асортимент свіжих овочів обмежений. Ось чому так важливо правильно їх збирати і зберігати.

Збирають гарбузи, як правило, у першій половині вересня (до настання ранкових приморозків) у суху погоду. Ознака стиглості плодів – засихання плодоніжок. Стиглі гарбузи акуратно зрізають разом з плодоніжками і сортують за розмірами та якістю.

Пошкоджені плоди використовують одразу, а призначені для тривалого зберігання – підсушують і прогрівають на сонці протягом 8-10 днів. У дощову погоду гарбузи тримають під навісом для випаровування зайвої вологи. Їхня кора при цьому твердіє і менше піддається впливу шкідливих мікроорганізмів. Якщо ночі стають холодними, гарбузи треба прикривати.