Кілька років тому ім’я юного вінницького баяніста Владислава Левицького часто з’являлося на сторінках місцевих видань. Уже тоді його творчий шлях був позначений численними перемогами на всеукраїнських і міжнародних конкурсах, високими нагородами, щоденною наполегливою працею та мрією пов’язати своє життя з музикою.

Відтоді Владислав подорослішав, але не зупинився на досягнутому. Сьогодні він продовжує професійну музичну освіту вже в Одесі. Це новий етап у житті молодого музиканта, становлення якого впродовж останніх років відбувалося в умовах повномасштабної війни.

Від музичної школи ‒ до професійної освіти

Свою загальноосвітню базу Владислав закладав у стінах Вінницького ліцею №29, паралельно розпочавши свій мистецький шлях у дитячій музичній школі №2. Баян поступово став для нього не просто інструментом, а способом висловлювати думки й почуття, розповідати історії без слів і відкривати слухачам можливості українського народно-інструментального мистецтва.

Ще підлітком Владислав брав участь у численних мистецьких конкурсах. Наприкінці 2021 року він уже мав досвід участі більш ніж у двохстах всеукраїнських і міжнародних фестивалях та конкурсах, а за високі досягнення у навчанні був стипендіатом Вінницької міської ради.

Попереду були нові виступи, професійне навчання і великі плани. Однак у лютому 2022 року життя всієї країни змінилося.

Вступ до коледжу в перший рік великої війни

У 2022 році Владислав успішно закінчив музичну школу. Саме тоді, коли Україна переживала перші місяці повномасштабного російського вторгнення, він мав вирішити, чи продовжувати обраний шлях.

Владислав не відмовився від музики. Навпаки, продовжив займатися, виступати та брати участь у конкурсах. Навесні 2022 року Владислав здобув п’ять Гран-прі. Участь у конкурсах мала також благодійну складову: організатори окремих мистецьких заходів спрямовували сплачені учасниками організаційні внески на допомогу дітям, родинам внутрішньо переміщених осіб та підтримку Збройних Сил України. Свої творчі перемоги Владислав присвячував українським захисникам.

Улітку 2022 року Владислав вступив до Вінницького фахового коледжу мистецтв імені М. Д. Леонтовича на спеціальність «Музичне мистецтво», освітньо-професійна програма « Народні інструменти (баян)».

Так розпочалися чотири роки професійного навчання, які повністю припали на час повномасштабної війни.

Конкурси, репетиції та повітряні тривоги

Роки навчання Владислава в коледжі припали на непростий для України час. Воєнний стан вніс свої корективи в повсякденне життя студентів і викладачів, однак освітній та творчий процес тривав. Попри всі обставини, Владислав продовжував наполегливо навчатися, удосконалювати виконавську майстерність, виступати та брати участь у конкурсах.

Особливе місце у його репертуарі посіли твори українських композиторів. Серед них ‒ «Ніч на полонині» та «Одкровення» Ярослава Олексіва. Саме українська музика неодноразово приносила Владиславу найвищі конкурсні відзнаки.

На першому курсі коледжу молодий баяніст здобув перемоги у 19 конкурсах, у шести з яких був удостоєний Гран-прі. А вже за підсумками 2023 року у творчому доробку Владислава налічувалося 46 перемог у всеукраїнських і міжнародних конкурсах, зокрема 18 найвищих нагород.

Упродовж 2024–2025 років він продовжував активно брати участь у конкурсах різного рівня, поповнюючи свою творчу скарбницю новими відзнаками. Помітним міжнародним досягненням цього періоду стала перемога у конкурсі виконавських мистецтв American Edition. Цей результат став ще одним підтвердженням високого рівня його виконавської майстерності та здатності гідно представляти українське музичне мистецтво перед міжнародною аудиторією.

Владислав використовував можливості різних конкурсних форматів, однак особливе місце для нього завжди посідала жива сцена. Адже безпосередній виступ перед слухачами вимагає не лише майстерного виконання твору, а й внутрішньої витримки, уміння опанувати хвилювання та встановити невидимий зв’язок із глядачем.

Проте за переліком дипломів і нагород залишається те, чого зазвичай не бачить глядач: багатогодинні репетиції, постійний пошук нот, робота над технікою, повторення складних фрагментів і щоденне подолання себе.

Від баяна ‒ до диригентської палички

Навчання у Вінницькому фаховому коледжі мистецтв стало для Владислава не лише часом удосконалення виконавської майстерності. Саме тут він відкрив для себе ще один напрям музичного мистецтва ‒ диригування.

Якщо під час сольного виступу музикант відповідає за власне виконання, то диригент має чути весь колектив. Він повинен розуміти партитуру, відчувати темп, динаміку та характер твору, координувати звучання різних інструментів і передавати виконавцям своє бачення музики.

Диригування дало Владиславу можливість по-іншому відчути музичний твір ‒ не лише через партію одного інструмента, а як цілісну багатоголосу композицію. Тут знадобилися і виконавський досвід, і здатність чути кожну деталь, і внутрішня зосередженість.

Владислав успішно опанував основи диригентської майстерності та на «відмінно» склав звітні іспити. Цей досвід розкрив ще одну грань його музичного обдарування: він виявився здатним не лише самостійно працювати на сцені як соліст-баяніст, а й вести за собою колектив, чути загальну музичну картину та відповідати за цілісність виконання.

Нова сторінка ‒ Одеса

Ще під час навчання у коледжі Владислав говорив про бажання вступити до однієї з українських консерваторій і продовжити професійну музичну освіту.

У 2026 році ця мета була досягнута. Після завершення Вінницького фахового коледжу мистецтв імені М. Д. Леонтовича Владислав вступив до Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової на денну форму навчання за державним замовленням, обравши спеціальність «Музичне мистецтво» за напрямом «Баян/акордеон».

У списку зарахованих за цією конкурсною пропозицією Владислав мав найвищий конкурсний бал серед вступників, зарахованих на загальних підставах. Цей результат став закономірним підсумком багаторічного навчання, численних виступів і щоденної роботи над собою.

Навчання в Одесі ‒ це новий професійний рівень, нові викладачі, складніший репертуар і значно вища відповідальність. Водночас це життя у місті, яке регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак, тому повітряні тривоги та необхідність дотримуватися правил безпеки стали частиною студентського повсякдення.

Саме в таких реаліях сьогодні здобувають освіту молоді українські музиканти. Вони відвідують заняття, готуються до концертів, опановують нові твори, спускаються в укриття під час тривог, а після відбою знову повертаються до аудиторій та інструментів.

Вибір продовжувати професійну освіту в Україні під час війни ‒ це не лише особисте рішення молодого музиканта. Це свідчення того, що українська культура продовжує жити, розвиватися і формувати нове покоління виконавців.

Його музичний шлях триває

Сьогодні Владислав Левицький ‒ уже не просто юний баяніст, про перемоги якого розповідали вінницькі видання. Тепер він здобуває вищу музичну освіту та послідовно будує власний професійний шлях.

Позаду ‒ музична школа, чотири роки навчання у коледжі, численні конкурси, десятки найвищих нагород і роки наполегливих репетицій. Попереду ‒ новий репертуар, концертні виступи, професійне вдосконалення та пошук власного місця в сучасному українському музичному просторі.

Його історія ‒ не лише про талант і нагороди. Це також історія покоління молодих українців, яке дорослішає під час війни, але не відкладає освіту, професію та мрії на невизначене «після».

Кілька років тому Вінниця знала Владислава як юного конкурсанта з баяном. Сьогодні його ім’я варто почути знову ‒ уже на новому етапі творчого шляху.

Він продовжує навчатися. Продовжує працювати. Продовжує шукати власне звучання.

І, попри війну, його музика не замовкла. Вона подорослішала разом із ним і сьогодні звучить упевненіше, глибше та професійніше.