Лише уявіть: кати втомлювалися його бити, а тому мінялися та йшли поїсти. А він мусив терпіти далі.

Дмитро “Расті” Канупєр, боєць 12-ї бригади “Азов”, провів у російському полоні два з половиною роки.

Тортури, багатогодинні допити, голод, постійний психологічний тиск.

Першою точкою стала Оленівка. Саме там, за сотню метрів від нього, сталася трагедія, про яку згодом дізнався весь світ.

Він сидів, читав книгу в берушах, а потім через них почув вибухову хвилю. Вийти на вулицю не могли – забороняли й погрожували.

Вони чули, як хлопці кричать і як усе горить. З часом він почув запах горілого.

Восени його етапували до Таганрога, де допити тривали по 12 годин поспіль.

Слідчі вимагали зізнань у злочинах, яких ніколи не було. На одному з таких допитів його 12 годин підряд били, розрядили два електрошокери на ньому.

Між собою вони мінялися кожні 2 години, бо втомлювалися і хотіли піти поїсти. А Дмитро думав собі: “А я що, не втомлююсь?”

Весь цей час його тримало тільки одне – надія на повернення та помсту.

“Я розумів, що не зможу добратися до тих, хто мене катував. Але буду вбuвати таких же росіян, які прийшли катувати, ґвалтувати, грабувати мою землю, моїх українців, мою сім’ю”.

Росіяни засудили його до 29 років, але згодом він таки потрапив у списки на обмін.

Повернувшись додому, він вирішив реабілітуватися самостійно – не хотів сидіти у стінах лікарні.

Біг, кросфіт, плавання, велосипед, тренажерний зал: 10-12 тренувань на тиждень.

Саме під час реабілітації народилася його книга “Окраєць” – його особисті свідчення про злочини Росії. Вона офіційно вийшла друком і швидко стала бестселером.

Після відновлення Дмитро без вагань повернувся у стрій. У той же вихід він тричі мало не загинув – їх завалило в підвалі через два FPV-дрони.

З горем навпіл, із покійним “Мерсом” вони вилізли звідти, їх не наздогнали, і вони вижили.

А ще в його житті з’явився промінчик світла – врятоване з позицій кошеня на ім’я Мун.

Вона залізла йому просто на ногу і він сказав: “Ну, все! Вибір зробили за мене”. Забрав кицю додому, вимив, і вона почала жити з ними.

Поки Дмитро продовжує боронити країну, він мріє тільки про одне – створити свою сім’ю, будувати майбутнє, подорожувати разом і побачити весь світ.

Ця людина пройшла пекло – і не зламалася.

Владислав  Головко