Учора — бойові позиції. Сьогодні — сцена, світло софітів і шалений звук важкого металу. Вінницькі хлопці із Sick Solution — випускники ліцею №32, переможці всеукраїнського The Best Metal Act, волонтери, музиканти і нині діючі бійці «Азову» — підкорили сцену «Україна має талант».

Цю історію можна було б назвати сценарієм для фільму. Але це — життя. Життя покоління, яке війна змусила подорослішати раніше, ніж хотілося. Колись вони стояли на сцені з гітарами й мріяли про велику музику. Вчилися у Вінницькому ліцеї №32, репетирували, виступали, створювали свій — абсолютно неформатний — звук.

Sick Solution грають важкий метал. Гучно. Жорстко. Без спроб сподобатися всім. І саме цей звук привів вінничан до перемоги у всеукраїнському конкурсі The Best Metal Act.

Попереду були гастролі, концерти, закордонні сцени. А потім прийшла війна.

Із початком повномасштабного вторгнення хлопці не сховалися за музикою. Вони пішли волонтерити. Допомагали армії. А коли отримали дозвіл Міністерства культури на виїзд за кордон для гастролей — поїхали.

Але найважливіше сталося потім. Вони повернулися в Україну. І повним складом пішли захищати її. Сьогодні музиканти Sick Solution — бійці «Азову». Ті самі хлопці, яких глядачі звикли бачити з гітарами, тепер виконують бойові завдання. Але музику вони не залишили.

Із бойових позицій — на «Україна має талант»

Коли з’явилася можливість виступити на «Україна має талант», хлопці вийшли на сцену. Не з далекого минулого. Прямо з війни. Без пафосу. Без образу «зірок». Перед глядачами стояли військові, які продовжують захищати Україну. І вони просто зробили те, що вміють найкраще. Заграли метал.

Потужно. До мурашок. До вибуху емоцій. До відчуття, що ця сцена ось-ось не витримає напруги. Їхній виступ приніс їм путівку до фіналу. А фінальний номер став ще однією несподіванкою — разом із Sick Solution на сцену вийшов юний барабанщик Мирон Рогозний. І знову — метал, драйв і шалена енергія.

Неформат, який став голосом війни

Можливо, для телевізійного шоу важкий метал — не найочевидніший формат. Але Sick Solution і не намагалися бути «зручними».

Їхня музика така сама, як їхня історія. Гостра. Гучна. Справжня.

Вони не стали іншими заради телебачення. Не сховали свою музику. Не відмовилися від себе. І, мабуть, саме тому їх так запам’ятали. Бо сьогодні Sick Solution — це вже не просто гурт.

Це хлопці, які показують, що український воїн може бути музикантом. Що людина, яка повернулася із бойової позиції, може знову взяти до рук гітару. Що культура і боротьба за Україну — не протилежності.

Вони можуть існувати поруч.

Поділля може ними пишатися

Їхній шлях почався у Вінниці — у ліцеї №32. Пройшов через репетиційні бази, концерти, конкурси і закордонні сцени. Потім — через волонтерство. Через повернення в Україну. Через військову службу. Через бойові позиції. І знову — на сцену.

Це не просто історія про талант. Це історія про вибір. Про відповідальність. Про любов до своєї справи і до своєї країни. Вони могли залишитися музикантами — стали воїнами. Могли залишитися за кордоном — повернулися. Могли залишити музику. Не залишили.

Тому сьогодні, коли над сценою гаснуть софіти, а в залі стихають оплески, хочеться сказати зовсім не телевізійне:

— Хлопці, бережіть себе. Бо Вінниця чекає вас не лише на сцені. Вона чекає вас додому.

А поки вони знову повертаються до служби, їхній метал продовжує звучати. Гучно. По-українськи. Sick Solution. Вінниця. «Азов». Від окопу — на сцену. І назад — до строю.

Ми попросили маму лідера гурту Тетяну поділитись враженнями:

— Колективу в цьому році виповнилось 10 років. На початку всі хлопці гурту були вінничани, після початку війни двоє учасників покинули гурт. Залишилися соліст Артем Коваленко та барабанщик Андрій Дусанюк, однокласники, випускники ліцею №32. Новими гітаристами стали ВПО з Донбасу — Антон Ковальов із Донецька і Павло Аксьонов з Горлівки. Усім по 30 років. Наразі після бойових завдань протягом місяців хлопці у всеукраїнському турі так волонтерять для свого підрозділу. Фанати Харкова, Запоріжжя, Миколаєва, Сум й інших багатьох прифронтових міст неймовірно дякують, що саме музиканти-військові доїжджають до їхніх міст, куди бояться їхати імениті метри сцени. До речі, за кордон Мінкульт випустив кілька рок-гуртів, і тільки Sick Solution повернулися! Решта злилися з країни.

— А які відчуття у вас як мами фронтмена гурту? І про вихід до фіналу «Україна має талант», і рішення сина повернутись і піти із побратимами на фронт?

— Якщо чесно, я більше за них переживаю, коли вони їздять до прифронтових міст, аніж коли вони на позиціях під кабами. І поїздки нервові, постійні евакуації з потягів. Але ризикують, бо кажуть, що там найвдячніша публіка. І волонтерять для своїх побратимів. Стосовно повернення з-за кордону, багато рідних і знайомих казали, мовляв, от дурні, нащо повернулися. Але хлопці відповіли: як потім після війни відповідати людям, а де ви були в ці страшні для країни часи. Хоча за кордоном дуже в фаворі важкий метал, роботу б знайшли, це у нас хардкор неформат. Звичайно, що пишаюся не тільки сином, вони мені всі рідні. Тільки ще більше ненавиджу рашу за те, що зламала долі молодих людей.

Також гурт – постійний учасник Файного міста. Тільки в цьому році пропустили виступ, бо були на позиціях під Покровськом. Постійно збирають великі суми на «Азов».

У багатьох людей є стереотип, що рокери — це, як правило, алкоголіки і наркомани. Троє хлопців з гурту є прихильниками течії Straight Edge XXX. Не палять, не вживають алкоголь і вже майже 15 років є вегетаріанцями. До речі, велика проблема харчування веганів в армії, особливо «на передку». На багаточисельні звернення до Міноборони про вирішення цієї проблеми — тиша. І тут на допомогу хлопцям єдині в Україні прийшли наші волонтери з Сутисок, організація «Кожна тварина», які пропагують веганську культуру. Саме вони роблять сухпайки для воїнів-веганів і відправляють їх «на нуль».

Що ж, вболіваймо у фіналі за справжніх! А саме такими є ці прекрасні подоляни! Наші захисники і артисти, що вибрали серцем Україну.

Спілкувалась
Тетяна Редько