Ще не так давно наші колеги, журналістки Наталя Ксенчина та Аріна Кантоністова, працювали у газеті «33-й канал». А сьогодні Наталя, сама офіцер ЗСУ у відставці, серед вдів тих 17-ти медиків, що загинули смертю хоробрих. Вона сама за себе та викладача медуніверситету Володимира Іпатова, який пішов добровольцем на фронт і загинув там, рятуючи життя побратимів, виховує двох їхніх синів і зберігає пам’ять про чоловіка-Героя. І таких історій у цьому видані 17.
Щасливих всесвітів, які спалила війна. Колега Аріна Кантоністова, яка виступила співавтором цієї книги, втратила на фронті свого коханого чоловіка, який навіть не встиг порадіти їхній новонародженій донечці.
Ось так нелюди-рашисти зруйнували щасливе життя наших колег і кожного, про кого ця книга, інших героїв, що віддали життя за Україну. Таких уже сотні тисяч! Але ми маємо пам’ятати і вшановувати кожного.
Ми не прагнули меморіальної пафосності. Ми шукали Світло, яке лікує темряву.
Автори та видавці «Книги пам’яті» про 17 загиблих на війні медиків Вінниччини презентували величний всесвіт особистостей, які кинули виклик смерті.
Вони зібрали сімнадцять живих історій про життя лікарів, парамедиків, водіїв «еваків», які стали проти ворожого божевілля і рятували поранених бійців. Витягали їх з-під обстрілу, накладали турнікети і віддавали в руки своїх колег-хірургів. І тих, кого безжалісна війна знайшла у тиловій Вінниці трагічного 14 липня.
Кожен із них мав свої плани на майбутнє, мріяв, кохав, вірив. Вони були такими ж реальними подолянами, як і кожен з нас. Але ці люди у пікселях поверх білих халатів творили новітню історію Героїв України. Без вигадок і міфологізації. А з твердим переконанням, що так вчинив би кожен. Бо всі тут, «на передку», справжні Герої.
Важко не погодитись із одним із ініціаторів видання — підполковником медичної служби, кандидатом наук Вадимом Бабієм, що ця книга гідна подвигу загиблих. Вона вийшла у світ двомовною — українською та англійською. Тепер не лише українці знатимуть про жертовність подільських медиків. Адже 185 примірників видання «Посвіт пам’яті» передали до бібліотек Вінниччини, які також відвідують іноземці.
Про книгу «Медики Вінниччини на варті життя» із вдячністю авторам говорили присутні на презентації родичі загиблих. До речі, вона стала частиною всеукраїнського меморіального проєкту «Посвіт пам’яті». Над виданням про медиків Вінниччини працювали заслужена журналістка України Марина Тепленко та журналістка і волонтерка Аріна Кантоністова.
«Спочатку ми долучилися до роботи над загальноукраїнським виданням про медиків, які загинули з 2014 року. Під час цієї роботи виникла ідея окремо зібрати історії жителів Вінниччини, — розповідає пані Марина. — Для підготовки матеріалів спілкувалися з рідними, друзями та знайомими загиблих медиків. Ця частина роботи була емоційно дуже важкою, адже фактично доводилося відновлювати історію життя кожної людини. І не всі родичі наших Героїв охоче погоджувалися поринати у ці болючі спогади. Але ми переконували. Зараз ці люди нам подякували».
Як відомо, перша презентація книги відбулася 10 липня — у День вшанування пам’яті загиблих бойових медиків. А 1 жовтня «Книгу пам’яті» презентували для широкого загалу, бібліотекарів, студентів, медійників.
Я запитав у Марини Тепленко: «Медики — особлива суспільна категорія. Про них прочитають. І завдяки вашій нелегкій праці знатимуть люди. А як же бути із тими тисячами простих українських героїчних захисників, які віддали свої життя за Свободу?»
– Я також про це думаю. І переконана, що має бути так само гідно вшанований кожен і кожна наші Герої і Героїні, які покояться під синьо-жовтими прапорами. Це має бути серйозна державна програма. Можливо, за співучасті місцевих громад, бо це значні кошти. Ви думаєте, що 17 наших медиків — це вже всі загиблі? Ми ж вказали на титульній сторінці, що це лише перший том. Зараз всім миром збираємо кошти на другий. І були б дуже вдячні спонсорам. Бо це справа честі кожного, хто може жити та працювати в тилу.
Анатолій Петраченко
