Днями дивлюсь я в мережі місцеві чернівецькі новини та бачу в одному ролику мою свекруху – Галину Степанівну, котра разом з іншими прихильниками московської церкви стовбичила під собором в центрі міста. Найперше, про що я подумала – що як мої друзі чи колеги це побачать? Подумають, що в нас все сімейство неадекватне.

Ми з Іллею познайомились вісім років тому, а згодом і побрались. У нас є донька, та ми однаково дуже різні. Його родина страшенно набожна. І це було б добре, якби вони не відвідували церкви московського патріархату. Я ж взагалі все життя в костел ходила, та й те, без фанатизму. Просто полюбляла, яка там невимушена атмосфера.

Вперше ми мали через це страшенну сварку – перед весіллям. Галина Степанівна наполягала, щоб обвінчалися ми саме в її храмі. Та я навідріз відмовилась. Ми мало не скасували все. Та врешті чоловік поступився і все владнав зі своїми родичами. Після цього свекруха увесь час виказувала мені невдоволення. Страшенно ми пересварились і перед хрестинами. Врешті я просто вирішила не спілкуватися зайвий раз. Та останні два роки вона взагалі нестерпна. Кожна наша розмова закінчується сваркою через церкву і те, що парафіяни МП зазнають утисків. Будь-які мої аргументи мама чоловіка взагалі не сприймає.

Та участь в цьому шоу під собором, коли вороги щойно обстрілювали Київ і Одесу – не припустима. У мене брат на війні. Як я маю це сприймати. А свекруху, котра ломиться в церкву з прихильниками московського патріархату зараз по всіх каналах покажуть. Тому я й не витримала і подзвонила їй:

– Негайно йдіть звідти. Не соромте нашу сім’ю! Що про нас люди подумають?

– Я пишаюсь тим, що роблю! Я захищаю віру, котру зараз нищать!

– Ви захищаєте московську церкву! Наших ворогів!