Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Сергій Гуліватий
У Хмельницькій громаді попрощалися із Сергієм Гуліватим.
Він народився 23 липня 1976 року. Вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Брав участь в АТО, а після початку повномасштабної війни знову став на захист України.
Службу проходив у складі роти технічного забезпечення 107-ї реактивної артилерійської Кременчуцької бригади.
19 вересня 2026 року захисник помер внаслідок правосторонньої крупозної пневмонії.
Йому назавжди 50 років.
Микола Кошубський
У Хмельницькій громаді попрощалися із Миколою Кошубським.
Він народився 18 жовтня 1981 року.
17 вересня 2026 року захисник загинув під час виконання бойового завдання на Сумському напрямку.
Воїну назавжди залишилося 44 роки.
Олександр Дрозд
Волочиська громада попрощалася із захисником Олександром Дроздом.
Він народився 21 жовтня 1990 року у Волочиську. Закінчив школу №1, після чого навчався у Волочиському професійному ліцеї, де здобув професію маляра-штукатура. У цивільному житті працював у комунальних підприємствах Волочиська, на машинобудівному заводі «Мотор-Січ», а з 2021 року — автомеханіком на СТО.
До Збройних сил України долучився у 2023 році. За службу був відзначений військовими нагородами.
Олександр Дрозд загинув під час виконання бойового завдання.
Йому назавжди залишилося 35 років.
Анатолій Ткачук
Староушицька громада провела в останню земну дорогу Анатолія Ткачука.
Він народився 16 травня 1979 року в Кам’янці-Подільському. Вступив до професійно-технічного училища №6, де здобув професію машиніста автомобільного крана.
До лав Збройних сил України приєднався 12 березня 2026 року. Служив водієм-електриком відділення безпілотних авіаційних комплексів.
21 вересня 2026 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу Ясногірки на Донеччині.
Йому назавжди залишилося 47 років.
Андрій Долинський
У Хмельницькій громаді попрощалися із Андрієм Долинським.
Він був випускником торговельно-економічного коледжу. У травні 2022 року добровільно став на захист України. Служив у складі 33-ї окремої механізованої бригади.
Майже два роки його доля залишалася невідомою. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. 26 листопада 2024 року захисник загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Йому назавжди залишилося 45 років.
Віктор Васильківський
Городоцька громада попрощалася із Віктором Васильківським.
Він народився у Городку. Після служби в армії працював на цукровому заводі. Згодом оселився з батьками у селі Велика Яромирка.
До захисту України долучився у 2023 році, служив на Донецькому напрямку.
Майже три роки його доля залишалася невідомою. Загибель підтвердилася після репатріації тіла. 10 листопада 2023 року воїн загинув поблизу Кліщіївки на Бахмутському напрямку.
Йому назавжди залишився 51 рік.
Андрій Сичко
У Хмельницькій громаді попрощалися із захисником Андрієм Сичком.
До лав Збройних сил України він долучився у 2023 році. Служив у складі 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.
Понад рік захисник вважався зниклим безвісти на Харківському напрямку. Результати ДНК-експертизи підтвердили, що він загинув 5 липня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Йому назавжди залишилося 36 років.
Євгеній Ковальський
У Хмельницькій громаді попрощалися з Євгенієм Ковальським.
До війська Євгеній долучився у січні 2023 року. Захищав Україну в складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
25 квітня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Захиснику назавжди залишилося 36 років.
Юрій Хижавський
Улашанівська громада провела в останню земну дорогу Юрія Хижавського.
Він народився 5 липня 1983 року.
У листопаді 2024 року долучився до лав Збройних сил України. Служив старшим оператором протитанкових ракетних комплексів у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади.
Близько року вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. 18 червня 2025 року загинув під Олексіївкою Волноваського району Донецької області.
Йому назавжди залишився 41 рік.
Олег Бодунов
Сатанівська громада попрощалася з головним сержантом Олегом Бодуновим.
Він народився 15 січня 1976 року. Проходив військову службу у військовій частині А2573, мав військове звання головного сержанта.
22 вересня 2026 року воїн помер на стабілізаційному пункті під час виконання бойового розпорядження у Великому Бурлуку Куп’янського району Харківської області.
Йому назавжди залишилося 50 років.
Олександр Крижановський
Улашанівська громада повідомила про загибель жителя села Губельці Олександра Крижановського.
Він народився у 1999 році.
28 вересня 2026 року його життя обірвалося на Дніпропетровщині.
Йому назавжди 27 років.
Володимир Зайчук
Берездівська громада попрощалася з уродженцем села Мирутин Володимиром Зайчуком.
Він народився 9 жовтня 1980 року. Пройшов АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав Збройних сил України.
За роки служби був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», відзнакою «За сумлінну службу» та орденом «За мужність».
25 вересня 2026 року головний сержант військової частини А4722 загинув поблизу села Коробчине Куп’янського району Харківської області.
Володимиру Зайчуку назавжди залишилося 45 років.
Андрій Мельник
Кам’янець-Подільська громада попрощалася із солдатом Андрієм Мельником.
Він народився 17 липня 1987 року. На військовій службі перебував із 2011 року, а з березня 2022-го проходив службу за мобілізацією.
Служив водієм 2-го мінометного взводу мінометної батареї мотопіхотного батальйону.
25 вересня 2026 року Андрій Мельник загинув під час виконання бойового завдання поблизу Оріховатки Донецької області внаслідок авіаційного удару керованими авіабомбами.
Йому назавжди залишилося 39 років.
Михайло Дмитрук
У Хмельницькій громаді попрощалися із 22-річним захисником Михайлом Дмитруком. Він служив у 44-й окремій механізованій бригаді, був оператором БпЛА. 24 вересня 2026 року загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
Йому назавжди залишилося 22 роки.
Тадеуш Дуда
У Хмельницькій громаді попрощалися з Тадеушем Дудою.
До лав Збройних сил України він долучився у 2025 році. Захищав Україну у складі 154-ї окремої механізованої бригади.
24 вересня 2026 року загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Йому назавжди залишилося 47 років.
Антон Леонов
Меджибізька громада попрощалася із жителем села Требухівці Антоном Леоновим.
Він народився 4 січня 1990 року в Требухівцях. У цивільному житті працював на будівництві, допомагав родині по господарству, певний час працював у Польщі на меблевому заводі.
До війська долучився у січні 2023 року. Служив у 33-й окремій механізованій бригаді, згодом перевівся до морської бригади. Був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».
27 вересня 2026 року серце захисника зупинилося.
Йому назавжди залишилося 36 років.
Валерій Гнидюк
Ярмолинецька громада провела в останню путь Валерія Гнидюка.
Він народився 5 березня 1971 року в Антонівцях. У Хмельницькому здобув робітничу професію столяра. Працював на різних роботах, зокрема був на заробітках за кордоном.
Навесні 2025 року приєднався до війська. Служив на Харківщині. Під час служби отримав поранення, контузію. Після лікування його стан погіршився, і серце захисника зупинилося.
Валерію було 55 років.
Олександр Гула
У Хмельницькій громаді попрощалися із захисником Олександром Гулою.
До служби у війську він працював у будівельній сфері.
У січні 2026 року долучився до лав Збройних сил України. Служив у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля». 3 вересня 2026 року захисник помер унаслідок хвороби серця.
Олександру Гулі назавжди залишилося 50 років.
Антон Мельник
Меджибізька селищна рада повідомила про загибель капітана Антона Мельника.
Він загинув 29 вересня 2026 року поблизу населеного пункту Дробищеве Краматорського району Донецької області внаслідок влучання ворожого FPV-дрона.
Андрій Нікіфорчук
Полонська громада повідомила про підтвердження загибелі Андрія Нікіфорчука.
Він народився 13 грудня 1992 року в селі Роговичі.
До лав Збройних сил України став 2 вересня 2022 року.
Майже півтора року доля воїна залишалася невідомою. Загибель захисника підтвердилася: він загинув 7 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Черкаська Конопелька Курської області.
Йому назавжди 33 роки.
Петро Подлєсний
Ізяславська громада повідомила про підтвердження загибелі жителя села Мислятин Петра Подлєсного.
Він служив старшим солдатом, номером обслуги 6-го протитанкового відділення протитанкового взводу 1-го механізованого батальйону.
Майже два роки захисник вважався зниклим безвісти. Результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
Петро Подлєсний загинув 30 грудня 2024 року на Донеччині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
Олександр Лясовий
Старосинявська громада повідомила про загибель захисника Олександра Лясового.
Він народився 17 квітня 1996 року в селі Куманівці Хмільницького району Вінницької області. У 2016 році брав участь в Антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на території Донецької й Луганської областей.
У 2019 році військовий повернувся додому. Створив сім’ю, проживав разом із дружиною та дітьми в Старій Синяві.
У цивільному житті Олександр Лясовий працював муляром у підрозділі ВАТ «Хмельницькобленерго» у Старій Синяві.
У серпні 2021 року підписав контракт на проходження військової служби у Збройних силах України. Служив у 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. За час служби боронив Україну на Сумському, Курському, Запорізькому, Донецькому та Дніпропетровському напрямках.
За мужність і сумлінну службу був нагороджений медаллю «Ветеран війни», нагрудним знаком «Почесна відзнака командира 44 окремої артилерійської бригади імені Гетьмана Данила Апостола», відзнакою міністра оборони України «Хрест ракетних військ та артилерії», а також нагородою Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест».
Дев’ять місяців Олександр Лясовий вважався зниклим безвісти. За результатами ДНК-експертизи його особу було встановлено.
10 грудня 2025 року захисник загинув унаслідок вибуху поблизу вогневої позиції неподалік населеного пункту Діброва Синельниківського району Дніпропетровської області. Олександру Лясовому назавжди залишилося 29 років.
Олександр Ціцвіра
«На щиті» повернувся житель Сатанівської громади Олександр Ціцвіра.
Він народився 24 грудня 1996 року, був жителем села Бубнівка Сатанівської громади.
Проходив військову службу у військовій частині А4808. 28 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лісне Синельниківського району Дніпропетровської області захисник отримав тяжкі поранення внаслідок підриву на вибуховому пристрої. Його доправили до лікарні імені І. І. Мечникова у Дніпрі, де він перебував на стаціонарному лікуванні.
21 вересня 2026 року Олександр помер від отриманих поранень.
Йому було 29 років.
Руслан Столяров
На фронті загинув житель села Осламів Віньковецької громади Руслан Столяров, 1989 року народження.
Чоловік уже мав бойовий досвід. Раніше він брав участь в Антитерористичній операції на Сході України, де отримав три поранення.
4 січня 2026 року Руслана мобілізували до лав Збройних сил України. Він проходив службу у військовій частині А4990, був прикомандирований до військової частини А4955.
28 вересня 2026 року в населеному пункті Павлівка Запорізької області Руслан Столяров загинув від отриманих мінно-вибухових травм.
Йому було 37 років.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
