8 років тому в Константинополі відбулося засідання Синоду Вселенського патріархату, на якому було ухвалено рішення скасувати юридичну чинність Синодального листа 1686 року, яким Московському патріархові надавалося право висвячувати обраного в Києві митрополита. Це обмежене право Москва згодом перетворила на претензію на «довічне володіння» Українською Церквою.

Таким чином Мати-Церква відновила історичну справедливість та ствердила, що Україна не має і не повинна мати церковної залежності від Москви.

Протягом майже дев’яти місяців автокефального процесу в Царгороді ухвалювалося багато рішень, відбувалося багато радісних і не завжди простих подій, але це рішення стало одним із перших знакових і визначальних кроків, на яких ґрунтувалися подальші.

Усі ці роки Москва намагалася знецінити та принизити ці події. Як не дивно, навіть явивши світові під сотню єпископів та священників-зрадників, які порушували таємницю сповіді, допомагали відторгати від України цілі області та вбивати власних вірян, навіть втрачаючи залишки репутації, навіть перед загрозою церковного суду й міжнародного трибуналу, «адепти священної війни» продовжували твердити, що Україна – їхня територія і жодної свободи тут бути не може.

Або ж цю свободу ми маємо «випрохати» у кривавого патріарха та його кремлівського патрона.

Вони купували лобістів серед журналістів та навіть деяких ієрархів, «споряджали» Лаврова, на всіх перемовинах з Україною вимагали «захистити» свій генералітет із числа представників МП. Фактично вони відстоюють свою присутність як мережу військових баз.
Остання така спроба — оприлюднення внутрішньої доповіді члена делегації Вселенського патріарха про підготовку Об’єднавчого собору. Місцями це дуже зворушливий документ нашої історії, цікавий насамперед тим, що ми можемо подивитися на вже добре відомі нам події очима грека. Документ показує колосальну напругу всього процесу.

Те, що, на думку тих, хто оприлюднив цю доповідь, мало б стати ганьбою, насправді стало ще однією гідною сторінкою нашої історії. Саме грецький представник засвідчує, що ми пройшли цей шлях без спотворення волі ані грецьких, ані українських ієрархів.

І ми вберегли високих гостей. Бо вони, думається, не до кінця усвідомлювали небезпеку. У доповіді йдеться про те, що за процесом спостерігали спецслужби. Звісно ж! Адже в країні, насиченій агентурою Новінського та Деркача (останній, як з’ясувалося згодом, готував ДРГ для допомоги окупації Києва), влада вже тоді розуміла рівень загроз кожному члену делегації.

Тож із 11 жовтня! З Днем справедливості та свободи, який став можливим завдяки тому, що за цю свободу боролися й борються прекрасні люди!

За цю визначальну дату, з якої розпочався вирішальний етап святої та праведної справи – відновлення та творення Української Церкви!
На фото: брифінг екзархів того самого вечора 11-го.
Віталій Дальчак