Серпневий ранок вівторка. Вулиця Привокзальна у Вінниці. Всього за кілька метрів від залізничних колій та зупинки транспорту в крові лежить тіло молодої жінки. Дехто із місцевих від побаченого тікає, інший небайдужий  б’є на сполох. За кілька хвилин на місці вже працюють слідчі, а лікарі констатують смерть.

Три вогнепальні поранення. Невдовзі встановлюють і особу загиблої. Це 32-річна Віта Плахотнюк, яка мешкала за кількасот метрів, на Гната Юри. Не політик, не багачка, а мама 6-річної донечки Варвари. Хто та за що, невже не злякався вбивати серед білого дня біля дороги? — ці питання весь тиждень обговорювали вінничани. Версії були різні. Від пограбування – до психічно хворого маніяка та помсти колишнього чоловіка. Наш кореспондент зустрівся із родиною загиблої, що в ексклюзивному інтерв’ю нашому виданню розповіли всі подробиці трагедії.

– Віточка – наша старша дитина. Молодшій, Марії, 20. Дочка навчалась у вінницьких школах №8 та №20. Мала дуже красивий голос, співала у хорі. Після закінчення кооперативного технікуму  вступила на заочну форму до Податкової академії у Кам’янці-Подільському. Так здобула фах фінансиста. Працювала бухгалтером на фірмі з пластикових вікон, тоді пішла в банк. Там і познайомилась з чоловіком Юрієм і вийшла за нього заміж. Свого часу він був одруженим, але дружина захотіла розлучитись, 13-річний син не бажав знати тата. Мені було незрозуміло, чому від такого, на перший погляд, галантного та шанобливого чоловіка раптом відмовились жінка й дитина. Та на цю тему Юра не хотів говорити. Віта та Юра жили із нами. Народилась у них донечка Варвара. Зять був людиною хитрою та скупою. Жив на нашому забезпеченні, –  розповідає мама загиблої Наталія Артеменко. — Скандали часто відбувались тоді, коли батько Віти був на роботі. Коли Варварі було два роки, Юрій став вимагати у дочки, аби вона вийшла працювати. З часом дочка була пакувальницею в три зміни на кондитерській фабриці, їздила на заробітки до Польщі. Періодично я стала помічати сльози на очах Віти. Вона була терплячою, в деталі не вдавалась. Та з часом все стала розповідати. Для мене то було шоком, в моїх очах мене він був ідеальний зять, кривого слова на мою адресу не сказав. Втручатись у родину дітей не хотіли, думали, що то тимчасові труднощі. Але з часом ставало все гірше. А коли я вже не витримувала і дочка прибігала у відчаї до мене, я стала запитувала зятя, в чому проблема. Та він відповідав, що якщо піде з нашого дому, то тільки із дитиною. Мовляв, дочку Віті не віддасть, що вона не мама. Мабуть, саме тому дочка довгий час мовчала, бо боялась втратити Варвару. Останньою краплею стало те, як ми разом їхали у машині і при мені зять дочку вдарив. Я вимагала зібрати речі та йти, але Юра казав, що він не винен. Та невдовзі зять таки переїхав до матері на П’ятничани. Із Варварою зустрічатись ми не забороняли, він брав її на вихідні та налаштовував проти нас. Але одного разу не хотів її повертати. Наша родина виїжджала на місце, ми викликали поліцію. Коли Юра повернув дівчинку, дочка подала на розлучення. Це сталось у 2017 році. Втім, зять все одно постійно телефонував Віті, ображав, вимагав, щоб дівчинка жила в нього тижнями. Але як він мав про неї дбати, якщо часто був у дорозі, адже возив музикантів за кордон і працював ще й менеджером на фірмі? Звісно, нам це не подобалось.

За словами рідних загиблої, після розлучення її життя налагодилось. Працювала бухгалтером у «Зорі», вільний  час присвячувала донечці.  19 серпня у родини був перший передвісник біди. Батько Віти помітив, що у душовій кімнаті зняли вікно. А оскільки молодша донька виходила до вбиральні з ліхтарем, ймовірно, невідомих налякала. Але чому та з якою метою злочинці пішли на такий крок серед ночі — для рідних Віти була загадка. Можливо, ще тоді хтось намагався проникнути до кімнати молодої жінки, але їхній план зірвався. Але те, що ті люди добре знали планування будинку — факт. На місце родина викликала поліцію, все задокументували.

– 21 серпня Віточка, як завжди, близько 9.30 вийшла на роботу.  Донечка не дійшла до зупинки кілька метрів, як у неї поцілив вбивця. Інсценувати він хотів пограбування, але не вийшло. Сумку викинув неподалік. Було три постріли із пістолета. Віта втратила дуже багато крові та померла, — продовжує пані Наталя. — Вже коли на місці були правоохоронці, поряд проїжджав на велосипеді мій рідний брат. Його поліцейські попросили опізнати тіло. Так сталось, що першим про трагедію дізнався дядько Віти. Коли про біду повідомили нам, я мерщій на таксі з роботи приїхала на місце, але близько не пускали. Свою донечку впізнала по голівці, волоссю та платтячку… Подзвонила родичам та екс-зятю. У трубку кричала, що Віточку на переїзді вбили. Та його спокійна реакція вразила. Він став перепитувати, де це сталось, його не турбувало те, що маму його дитини вбили! Я кинула слухавку, проте Юра кілька разів мене набирав. Приїхав після того на місце, але його обличчя нагадувало маску. Поглянув на Віту – і жодного співчуття, хоча навіть чужі люди не могли стримати сліз…

У ритуальній службі нам порадили хоронити в закритій труні, адже одне із поранень понівечило обличчя донечки. Втім, я стала сильно плакати, то працівники зробили все можливе, аби Віточку всі могли востаннє побачити та попрощатись. Півобличчя нашої дівчинки закрили білою вуаллю…

Рідні та близькі загиблої жінки підозрюють, що до вбивства причетний її колишній чоловік Юра.

– Які мотиви? Він хотів забрати у Віти дитину. Для нього це був спосіб щось комусь доказати. Тим паче в минулому він вже мав негативний досвід, від нього син відмовився. Або ж Юра не хотів платити аліменти для дочки, бо для нього 1000 гривень було забагато. Так як екс-зять був боягузом, на вбивство власної дружини пішов чужими руками — замовив кілера. Для багатьох це справді шок, бо на людях Юра був білий та пухнастий, а вдома — диктатор і тиран. Тепер переживаємо за життя мами Віти, яка має стати опікуном дитини. Він не раз тещі казав, що ненавидить, – кажуть родичі загиблої. — Дуже важко нам зараз без Віточки. Почуєш за вікном цвірінькання коників — і в сльози. За кілька днів онучку Варвару замість мами поведемо до першого класу. На пам’ять про неї ми подарували дівчинці іменний годинник. Але тепло рідної мами ніхто та ніщо не замінить…

Коли верстався номер газети, у прес-службі поліції ось що нам розповіли.

Опитавши рідних загиблої, знайомих, сусідів та колег, підозри поліцейських щодо причетності до цього злочину впали на її колишнього чоловіка, 45-річного жителя Вінниці. Завдяки вжитим оперативним та розшуковим заходами підозрюваний затриманий та знаходиться в ізоляторі тимчасового тримання. Йому оголосили про підозру в злочині «умисне вбивство, вчинене на замовлення». Суд обрав міру запобіжного заходу — тримання під вартою. Чоловіку загрожує довічне позбавлення волі. Наразі поліція встановлює інших осіб, які можуть бути причетними до цього злочину.

Тим часом у соцмережах продовжують обговорювати ситуацію. Є такі, хто не вірить, що до вбивства причетний Юрій. Мовляв, з нього просто хочуть зробити цапа-відбувайла, а справжній злочинець на волі. Кажуть, що жінку легко могли вбити й безпритульні або кримінальники – «на спір»… Ми готові вислухати всі точки зору.

Рідні Віталіни Плахотнюк висловлюють щиру подяку директору та працівникам будинку культури «Зоря», директору та співробітникам ритуальної служби «Реквієм» за величезну допомогу в організації похорону.

Вікторія Снігур