Сотні людей не приховували сліз та обурення, адже, за їхніми словами, чоловік помер у районній лікарні через халатність її працівників.

Без коханого чоловіка та тата залишились дружина Анжела та 10-річний синочок Павло. Родина бійця вимагає, аби у судовому порядку були покарані ті, хто мав би надати першу медичну допомогу хворому. І щоб суд перевірив професіоналізм лікарів.

– Євген родом із Ольгополя. Мама його працювала акушеркою у пологовому, батько — правоохоронцем. Дідусь був знаменитим хірургом. Після училища чоловік закінчив школу прапорщиків. Служив на естонсько-фінському кордоні. Займався важкою атлетикою, захищав честь країни на змаганнях та мав медалі. У 1991 році Євген повернувся до Чечельника. Невдовзі ми одружились та стали батьками донечки Аліни. Та через лікарську халатність дитина при пологах отримала важку травму і була лежачою. У 10 років ми нашу донечку похоронили. Важко переживали трагедію. Та, дякуючи Господу, в 2008 році у нас народився син Павло. Чоловік був таким щасливим, він жив цією дитиною, був чудовим татом. У 2014 році Євген добровольцем пішов служити у «Правий сектор», бо був патріотом своєї країни. Без зарплати та забезпечення, тому ми йому матеріально допомагали та підтримували. Євген воював у Пісках і Донецькому аеропорту. Вони із побратимами першими давали відсіч ворогу, на танках підвозили хлопцям їжу та воду. Дивом він не опинився серед загиблих під час обстрілу автобуса зі своїми побратимами. Якраз напередодні я вмовила коханого приїхати у Чечельник. Так я його врятувала… Через рік Євген повернувся додому. Далі була служба у вінницькому підрозділі УНСО та херсонському поліцейському батальйоні. Весь цей час Євген перебував на Луганщині та гідно ніс службу. Далі прийняв рішення служити в ЗСУ. Був кулеметником. Ніколи не ховався за спини друзів, мав шість нагород, але завжди був скромною та доброю людиною. Мав спортивну статуру та піклувався про своє здоров’я. Близько двох місяців тому чоловік повернувся зі Світлодарської дуги та знаходився у Рівному на полігоні. Там йому стало погано. Медбрат відправив Євгена до санчастини. А вже звідти чоловіка поклали до госпіталю. Там він пробув місяць. У чоловіка знайшли вісім пунктів болячок — усе через нерви та стреси, наслідки війни. Усі документи його відправили на ВЛК у Львів. Євген прийняв рішення покинути службу. Два дні, як приїхав у Чечельник. Як він радів синочку — словами не передати. У середу пішов зі мною на ринок допомагати, бо працюю продавцем. Весь час до нього постійно підходили односельчани, обіймали, тішились, що він вдома. Близько 22.45 чоловік став скаржитись, що йому зле. Викликала «швидку», медики приїхали через кілька хвилин. Тиск був 140 на 90, у нього пекло в грудях. Зробили кардіограму, відправили її на Вінницю. Нічого поганого не помітили. Далі стали бити на те, що це хворий шлунок, хоча Євген кілька разів повторював, що це не так. Йому вкололи знеболювальні та крапельницю із фізрозчином. Через півгодини чоловіку краще не було. Тому йому сказали їхати до медзакладу. Пішки він сам пішов до машини.

На місці були лікарі пенсійного віку — Володимир Чепурняк та Федір Іщенко, але активності з їх сторони я не бачила. Вони собі кругами ходили і нічого не робили. Я благала врятувати мого чоловіка. В результаті Євгену повторно зробили кардіограму, ще 40 хвилин пішло на аналіз сечі… Коли ж він попросив таблетку, її у лікарні не було. Довелось із дому приносити. Після того я зателефонувала нашому земляку Анатолію Пірникозі, який очолює обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Оскільки друга кардіограма показала у мого чоловіка інфаркт, потрібно було негайно препарат, котрий коштує 32 тисячі гривень. Благала у земляка допомогти, але він відповів, що по всій Україні його немає. На допомогу кинулась працівниця лікарні Оксана Колісник, яка дізналась, що у Гайсині препарат є. Знову я звернулась до Анатолія Пірникози, але він пояснив, що мого чоловіка має оглянути лікар, який повинен встановити, чи дійсно ці дороговартісні ліки треба. Зрештою препарат таки відправили автомобілем до Чечельника. Тим часом я зателефонувала до реаніматолога району Олени Васильчук, котра була у відпустці. Як ми її не вмовляли – вона відмовилась допомогти. Лікар Світлана Мудранич теж так само. Набрали ми терапевта Галину Буртову. Але вона приїхала вже запізно. Євген сам піднявся на другий поверх у реанімацію. Там у нього зупинилось серце, але його встигли запустити водій «швидкої» Олександр Риков та медсестра Тетяна Прокопович. Допомагала і моя кума Наталія Нанарова, яка не є лікарем. Вдруге чоловіка вже не врятували, хоча бригада реаніматологів робила все. Стався повторний інфаркт. Смерть зафіксували о 02.40. На жаль, було втрачено дорогоцінний час. Трагічну звістку мені повідомила терапевт. У відповідь я запитала в неї, як вони будуть дивитись в очі моїй дитині, чому вони так довго їхали, чому не надали допомогу, за кого мій чоловік чотири роки воював?!

Поховали  Євгена Діхтяра у рідному Чечельнику. Земляки дуже важко переживають цю втрату.

– Я йду по вулиці, а мені всі співчувають. Кажуть: Анжело, гордися ним, він був золотою людиною, безкорисливим. Мій чоловік нікому слова поганого не сказав за життя, він обожнював тварин, підгодовував їх. Він любив дітей, а вони називали його «папа Женя». За що ж таке ставлення до нього? Чому лікарі не дотримались клятви Гіппокарата? Чому більшість персоналу пенсіонери 70-ти та 80-ти років, які хочуть вночі спати, а не людей рятувати? Я вимагаю покарання. Уже звернулась до поліції! А тим, хто до останнього був поряд та боровся, висловлюю вдячність та уклін.

На захист родини покійного став місцевий громадський активіст, волонтер та голова партії «Народний контроль» Анатолій Краєвський.

– Особисто я неодноразово звертався до лікарні і стикався із жахливим ставленням. Чому реаніматолог не приїхала, коли її просили? Чому аналіз робили 40 хвилин, чому людина із таким діагнозом ходила ногами? І таких «чому» ще дуже багато… Чиновники заявили нам, що це реформа, все буде добре. Ми вже бачимо ці наслідки!

У прес-службі поліції повідомили, що за фактом смерті людини поліцією відкрито кримінальне провадження за ст. 115 ККУ з додатковою кваліфікацією «природна смерть».

– Призначено судово-медичну експертизу, фахівці оглянули тіло та відібрали зразки тканини для проведення дослідження, – каже прес-офіцер Вадим Кобзар. – Згодом будуть відомі результати, і тільки тоді слідчі зможуть сказати, чи є причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням та його смертю.

З інформаційним запитом ми звернулись до Чечельницької районної лікарні та директора обласного департаменту охорони здоров’я та курортів Людмили Грабович.

– Про даний інцидент мені ще не доповідали. Рідні атовця повинні приїхати до нас із відповідною скаргою. Будемо офіційно все розбирати на клініко-експертній комісії.

Віталіна Володимирова