Аби провести її, довелось робити точні архітектурні розрахунки та лекала. Скільки коштів було витрачено — благодійник не зізнається. Втім, це не менше кількох мільйонів гривень. Та для благодійника та селян то не має значення, адже їм вдалось неймовірне – зберегти церкву. Можливо, після того у село почнуть навідуватись перші туристи, бо аналогів цієї святині в Україні немає.
– Хто збудував храм – достеменно досі не відомо. Перші історичні дані датуються 1776 роком. Але місцеві кажуть, храм стояв вже задовго до того. У 40-му році він вже був закритий, проте в 43-му тут вінчалися три пари. Опісля він фактично не працював. Люди довгий час ходили у храм у сусіднє село. Тому в мене виникло бажання зберегти святиню, у якій наші предки слухали та читали молитви. Покровський храм не діяв вже 100 років, — розповів Микола Мотузюк, автор ідеї. — Святиню ми стали відновлювати з руїн, бо час і люди «зробили свою справу». Щоб зберегти автентичність храму і дізнатися його точний вік, розкопали до фундаменту та зробили спектральний аналіз. Він показав, що храму триста років. Якщо дивитися із висоти пташиного польоту, він має вигляд хреста.
Оскільки храм не рахувався у пам’ятках архітектури, бюрократичних проблем у фермера не було. Завдяки кранам храм підняли та поставили на колодки. Після того зробили фундамент, бо раніше церква стояла на землі. Стіни зроблені з дуба, майже всі збереглися. Їх лиш обробили антисептиком, аби захистити від комах. Дах і підлога були сосновими, їх такими і зробили. Поставили вікна, двері, встановили куполи. Наразі місцеві працюють над іконостасом та благоустроєм. На свята у храмі проходять служби — їх править священик із сусіднього села Чагів. Хоч і село невеличке, але люди завжди відвідують Богослужіння.
Віталіна Володимирова
