Мама зі старшою сестрою допомагали батькові виховувати меншу сестричку. Працювала продавчинею, швачкою. Коли зустріла нашого тата, переїхала в Черемошне. Почалась перебудова… Тата не стало, зарплату не платили. На той час мама працювала дояркою.  Нас, дочок, у мами було троє. Вона не впала у відчай, підняла всіх.

Тепер ми виросли, у кожної своя сім’я. Мама діждалась 6 онуків і, маючи більше 40 років стажу, вийшла на пенсію. 21 березня  о 4 годині ранку мамі раптом стало погано. Зателефонували  до сімейного лікаря Антонюка, але телефон був поза зоною,  тому чоловік побіг до нього додому. Але лікар відмовився прийти на виклик! До речі, у його користуванні є службовий автомобіль. Та він і так міг прийти до мами, це якихось 200-300 метрів. «Швидку» викликав мій чоловік, хоча це обов’язок сімейного лікаря. У райлікарні  в мами  діагностували інфаркт.

22 березня мами не стало, їй було всього 63 роки. Вчасно поставлений діагноз (який міг зробити сімейний лікар) запобіг би трагедії. Адже було декілька годин, щоб отримати таку необхідну першу допомогу. Можливо, сімейний лікар і не зміг би врятувати маму, але дуже важко сприймати те, що він навіть не намагався допомогти.  За ч.1 ст. 139 КК відповідальність медпрацівника настає за  ненадання допомоги хворому.

Після похорону ми телефонували на “гарячу лінію”, звертались у департамент охорони здоров’я ОДА. Відповідь нас приголомшила. З району відповіли, що, як пояснив Антонюк,  в нього не було сумки невідкладної допомоги (про це він чоловікові взагалі нічого не казав). Ніяких порушень з його боку не виявлено. А департамент   відповів : «Лікаря Антонюка направити на курси підвищення кваліфікації з послідуючою позачерговою атестацією”. Ось яке покарання!

Частіше всього на виклик Антонюк не ходить, його взагалі не часто можна знайти, а зв’язатись по телефону – тим більше. До  стареньких він теж не йде. Недавно у 88-річної бабусі  стався інфаркт, до Антонюка не дотелефонувалися, викликали “швидку”. Бабусю вчасно доставили в обллікарню і надали необхідну допомогу. Вже за 9 днів вона була вдома. А інша жінка, заслужений медик, ветеран війни, яка врятувала не одне життя, отримала травму і звернулась по допомогу до Антонюка. Але той, як завжди, виклик проігнорував. То для чого він тут?  Коли лікар зі 33-річним стажем не надає допомогу, то навіщо він давав клятву Гіппократа? Що робити людям? Де шукати правду? Ми хочемо тільки одного – щоб він поніс покарання!

Хочемо подякувати лікарям районної лікарні Копитку М.С., Зозулі П.Г. та всьому медперсоналу.  Велике вам спасибі за людяність і доброту!  Ви зробили все що могли, але час було втрачено…

Рідні