А він просто три тижні сидів у каналізаційній шахті Азовсталі й відмовився здаватися.
Коли надійшла команда припинити оборону Маріуполя, Денис Сторожук зрозумів: у полон він не піде.
Поки тисячі захисників виходили з заводу колонами, Сторожук уже мав свій план.
Він вивчив Азовсталь уздовж і впоперек – вентиляційні схеми, підземні комунікації, люки.
Знав, де є запаси питної води. Заздалегідь обладнав чотири схованки з інструментами, цивільним одягом і зброєю на кожному з можливих маршрутів втечі.
А з автомобільної камери, обтягнутої сіткою, змайстрував собі пліт.
Три тижні він провів у каналізаційній шахті. Майже не їв. Слухав, як над ним ходять російські патрулі на БМП, як лунають вибухи на розтяжках, як гуде розвідувальний “Орлан”.
Щоб вижити в холодній воді, змішував машинні масла й наносив їх на тіло, а борцівське трико обробив силіконом – так він замінив собі гідрокостюм. З пластику ПВХ зробив подобу ласт.
Коли він нарешті вийшов у море, течія понесла його не туди. З берега вдарила автоматна черга. Сторожук розвернувся і поплив назад.
Тоді він просто пішов – уздовж берега, повз позиції, через порожній Маріуполь. Дістався до Новоазовська.
А там згадав знайому жінку, вчительку англійської на ім’я Валентина Заярна, яка жила в окупованій Амвросіївці. Вона колись пригощала його домашньою їжею.
Він зателефонував їй, сказав, що він цивільний, що дім згорів, що йому ніде жити. Вона запропонувала пожити в неї і він погодився.
Під виглядом квартиранта Сторожук прожив у неї майже рік. Вдень – побутові справи, вночі – збір даних.
Через Амвросіївку йшли російські залізничні состави з технікою, пальним і боєприпасами.
Він фіксував усе: координати, графіки, пересування мобілізованих. А потім передавав через знайомого поліцейського в Краматорську далі.
Але одного дня все закінчилося. Посилка з документами, яку він чекав, виявилася пасткою.
ФСБ стежила за нею. Заярну затримали з побоями, коли вона прийшла її забрати.
Сторожук зрозумів це по її голосу в телефоні. Він устиг піти з дому за кілька хвилин до того, як туди увірвалися люди в балаклавах.
Його знайшли шостого квітня. Група спецназу. Далі – підвал, тортури, вибиті свідчення.
Він підписав усе, що від нього хотіли: що готував теракти, що вербував депутатів.
Російське телебачення зняло про нього пропагандистський фільм і назвало “сексуальним шпигуном Зеленського”.
У телефоні Заярної знайшли його тренування – і зробили з них “докази”. Його засудили до 25 років.
Валентина Заярна знаходиться в ростовському СІЗО. Їй інкримінують “допомогу в теракті” за те, що вона годувала його і прала йому одяг.
А Денис Сторожук був звільнений з російського полону у вересні 2024 року. Проти нього відкрито кримінальну справу за дезертирство.
Він не отримує виплат. Не може поновитися на службі. Але на питання, чому він так вчинив, відповідає просто:
“Коли я вчився в прикордонній академії, я, напевно, проспав лекцію, коли повинні були навчити здаватися в полон. Я просто цьому не навчився”.
