13–14 жовтня в Японії відбувся четвертий міжнародний «Круглий стіл миру» за участю релігійних лідерів із країн, охоплених війнами та конфліктами. Україну на зустрічі представляли, зокрема, священник Православної Церкви України протоієрей Сергій Бережной та Головний рабин України Яков Дов Блайх. Під час дискусій український священник закликав будувати діалог про мир на основі міжнародного права та поваги до культури традицій історії мови народу та кордонів держави не тільки України але і будь якої країни загалом.

Захід відбувся у місті Тіба поблизу Токіо за організації міжнародної релігійної організації «Релігії за мир» (Religions for Peace) та її японського комітету. У ньому взяли участь близько 100 представників християнства, юдаїзму, ісламу, буддизму та індуїзму з 12 країн і регіонів, зокрема України, Росії, Ізраїлю, Палестини, Ірану та США.

Серед учасників був також представник Російської православної церкви, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату протоієрей Ігор Вижанов.

Однією з тем зустрічі став пошук шляхів до примирення між країнами, що перебувають у стані війни. Організатори запропонували учасникам обговорити конкретні ініціативи, зокрема спільні молитви, молодіжні програми та міжрелігійні обміни.

Однак виступ українського священника Сергія Бережного засвідчив, наскільки складно говорити про примирення без визнання відповідальності Росії за війну проти України. Отець Сергій поділився про що він говорив під час офіційного виступу та у перервах між сесіями круглого столу.

«Я представник України та священник Православної Церкви України, народився та виріс в Донецькій області(м.Покровськ та Мирноград). Закінчив там школу та навчався в ДонНТУ. Починав своє священицьке служіння в Московському патріархаті в Україні. Я залишив його, коли побачив, як Євангельські Христові істини, московське начальство перетворює на політичне православ’я та розповсюджує наприклад вчення в багатьох парафіях, особливо на Сході України та в Криму, що Україна Росія Білорусь – це як свята Трійця, як неможливо розділити Святу Трійцю – так неможливо розділити святу Трієдину Русь. Це приготувало подальше плідне підґрунтя для вторгнення російських військ в Україну та виправдання цієї агресії і геноциду нашого народу України російською стороною, – сказав о. Сергій, – сьогодні, вже більш ніж десять місяців як я не маю звістки від моєї мами, брата, втратив рідних і близьких через російську агресію і руйнування Покровська та інших міст. Я не знаю, чи живі вони, бо рідний Покровськ знищений і під окупацією..»

«..Ані Донбас, ані Київ та будь які інші регіони України не потребували захисту Росії. Росія каже, що вона захищає російськомовних в Україні але ми мали можливість без проблем говорити, коли потрібно російською, українською та іншими мовами. Ми розуміємо російську мову, т.я. в минулому були сімдесят років під радянською окупацією і мусили знати її, – йшлося у виступі священника ПЦУ, – навіть зараз, під час мого виступу, на мій телефон приходять десятки сигналів тривог в Столиці та Україні про дронові і балістичні атаки росіян на мирне населення..»

Отець Сергій також розповів, що серед учасників круглого столу, лунали різні думки щодо можливості спільних юнацьких таборів для українських та російських дітей для налагодження діалогу та миру. Це складно уявити, т.я. це якби під час Голокосту збирали разом єврейських та німецьких дітей. Наш священник, наголосив під час виступу, що налагодження будь якого діалогу про примирення потрібна основа – повага до культури історії та мови нашого українського народу, а також до міжнародно визнаних кордонів України і відповідно виходу російських військ звідси. На цьому має базуватися справедливий мир та діалог не тільки для України але і для будь якої країни, що зазнає агресії від інших.

Не менш цікавою історією, каже отець, була історія від російського представника РПЦ, що навів приклад, що нібито, в сірій зоні фронту в одній з церков випадково зустрілися і помолилися українські військові і російські солдати, які теж долучилися до цієї молитви залишивши зброю поза церквою. Навряд чи, хтось повірив в цю історію російського представника, адже тут виникає логічне питання, що російський солдат робить на території іншої незалежної держави зі зброєю в руках, міжнародні кордони якої визнала також Російська держава?

Виступ отця Сергія загалом був сфокусований загальним закликом про зупинку російської агресії і її благословення Російською Православною Церквою, на стражданнях нашого народу через цю агресію, а також закликом до молитви про справедливий мир та подальшого діалогу про цей мир на основі сили Закону, а не закону Сили.