Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Анатолій Чернявський
«На щиті» до Шепетівки повернувся воїн Анатолій Чернявський.
Він народився 13 квітня 1990 року. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України, проходив службу на посаді водія-спостерігача зенітної ракетно-артилерійської батареї.
Воїн майже два роки вважався зниклим безвісти.
Загинув 24 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Руслан Волошен
У Хмельницькому попрощалися із Русланом Волошеним.
Він народився 4 жовтня 1980 року. Під час повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ.
Загинув захисник 11 жовтня 2026 року.
Йому назавжди 46 років.
Руслан Мацеплюк
У Хмельницькій громаді провели в останню путь Руслана Мацеплюка.
Він загинув 10 жовтня 2026 року внаслідок удару керованою авіаційною бомбою у місті Запоріжжя.
Воїну навіки 38 років.
Іван Кушнаренко
«На щиті» повернувся житель Новоушицької громади Іван Кушнаренко.
Захисник народився 18 серпня 1984 року в Покровську.
Працював водієм житлово-комунального господарства міста Покровськ, пізніше — на шахті. Також був водієм міського автобуса.
Через повномасштабне вторгнення з сім’єю переїхав у село Вахнівці. Згодом був призваний за мобілізацією у друге відділення першого єгерського взводу першої єгерської роти першого єгерського батальйону військової частини А4056, звання — солдат.
Захисник зник безвісти 28 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області. Нещодавно підтвердилася його загибель.
Олександр Копиченський
На війні загинув житель села Нестерівці Дунаєвецької громади Олександр Копиченський.
Він народився 16 червня 1992 року. Ще у 2014 році добровільно став на захист України, підписавши контракт на військову службу. У вересні 2022-го був мобілізований. За сумлінну службу й мужність мав численні відзнаки та подяки.
Олександр загинув 13 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дробишеве Краматорського району Донецької області.
Йому назавжди 34 роки.
Валерій Демчишин
Загинув житель Старосинявської громади Валерій Демчишин.
Він народився 27 квітня 1975 року в селі Мисюрівка. Навчався у Хмільницькому професійно-технічному училищі (ПТУ) № 40, де здобув професію машиніста-тракториста. Працював у Мисюрівцях у місцевому колгоспі трактористом. Певний час був на роботі в Києві.
У серпні 2024 року став до лав Національної гвардії України, служив у 18-ій Слов’янській бригаді військової частини 3035. 17 грудня 2025 року отримав посвідчення учасника бойових дій.
Захисник загинув 11 жовтня 2026-го, виконуючи бойове завдання поблизу Краматорська на Донеччині.
Віктор Ушаков
На війні поліг житель Деражнянської громади Віктор Ушаков.
Він загинув 30 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Отруба Глушковського району Курської області.
Анатолій Федючок
У Хмельницькому попрощалися з воїном Анатолієм Федючком.
Анатолія мобілізували влітку 2025-го. Служив у складі 33-ї окремої механізованої бригади. Спочатку був на Покровському напрямку, а згодом – на Харківському.
Боєць загинув 6 жовтня 2026 року на Куп’янському напрямку внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
Йому було 40 років.
Олександр Рокитенець
У Хмельницькій громаді попрощалися із воїном Олександром Рокитенцем.
Він народився у селі Баламутівка 29 червня 1974 року. Навчався у Кам’янець-Подільському радгоспі-технікумі. Працював у місцевому колгоспі, в Ярмолинецькому РЕМі, в Хмельницькому аеропорту.
У 2014 році був мобілізований і брав участь в АТО. Із 2016 року ніс службу за контрактом у 19 ракетній бригаді «Свята Варвара».
Зник безвісти під час виконання бойового завдання у складі 47 ОМБр «Магура». Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Олександр Рокитенець загинув 4 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Желанне Покровського району Донецької області. Йому навіки 50 років.
Павло Микитюк
В останню дорогу провели уродженця Новоушицької громади Павла Микитюка.
Він народився 20 квітня 1995 року в селі Глібів.
Був учасником Революції гідності, захищав Україну в зоні проведення АТО/ООС. Став на захист України у березні 2022 року в складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, на посаді молодшого інспектора прикордонної служби.
13 лютого 2023 року зник безвісти у Бахмуті на Донеччині. Три роки й сім місяців рідні сподівалися, що він живий. Однак ДНК-експертиза підтвердила його загибель: воїн поліг під час стрілецького бою.
Андрій Стецюк
Підтвердилася загибель жителя Ізяславської громади, 31-річного жителя села Білеве Андрія Стецюка.
Він служив у ЗСУ старшим солдатом – старшим стрільцем 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.
9 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Андрій Стецюк зник безвісти. Нещодавно за допомогою ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
Володимир Глинський
У Кам’янець-Подільській громаді попрощалися з молодшим сержантом Володимиром Глинським.
Він народився 16 травня 1983 року. Із 12 лютого 2022 року проходив військову службу за контрактом. Обіймав посаду командира міномета мінометного взводу мінометної батареї батальйону територіальної оборони.
Військовослужбовець загинув 3 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шандриголове на Донеччині.
Йому було 43 роки.
Олег Сердюк
На Шепетівщині попрощалися із військовослужбовцем Олегом Сердюком.
Олег народився 27 серпня 1973 року в селищі Гриців. Здобував освіту в Грицівському ВПУ № 38. Працював у Києві у спецпідрозділі «Муніципальна охорона».
24 лютого 2022 року Олег став на захист України. Служив у 79-й бригаді військової частини А0224.
Зник безвісти в селищі Розлив Волноваського району Донецької області. Нещодавно його загибель підтвердилася. Захисник загинув 15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Олегу Сердюку назавжди 51 рік.
Богдан Белковський
Судилківська громада попрощалася із Богданом Белковським.
Служив у війську з 30 травня 2024 року.
Вважався зниклим безвісти, загибель підтверджена ДНК-експертизою. Загинув 7 січня 2025 року поблизу населеного пункту Бердін Курської області. Йому назавжди 22 роки.
Денис Довгалюк
У Шепетівській громаді попрощалися із Денисом Довгалюком.
Денис народився 7 лютого 1982 року. Служив старшим стрільцем десантно-штурмового батальйону.
Загинув 19 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Йому було 43 роки.
Єгор Коваленко
У Кам’янці-Подільському провели в останню земну дорогу солдата Єгора Коваленка.
Він народився 22 червня 2007 року. Із 1 грудня 2025 року Єгор проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України. Служив кулеметником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.
Військовослужбовець помер 8 жовтня 2026 року в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Мечникова від отриманих поранень.
Єгору Коваленку назавжди залишиться 19 років.
Сергій Корсун
Славутська громада провела в останню дорогу молодшого сержанта Сергія Корсуна.
Він народився 24 грудня 1972 року в Славуті. Здобув професію електрогазозварювальника у професійно-технічному училищі № 23 у Нетішині.
Із 2020 року чоловік був водієм автотранспортних засобів на дільниці механізації комунального підприємства «Славутське ЖКО».
Сергій Корсун доєднався до лав Збройних сил України 22 березня 2022 року. Спочатку він служив водієм-механіком у підрозділі матеріального забезпечення військової частини на Львівщині. У травні 2024 року військовослужбовця перевели до резервної роти 67-ї окремої механізованої бригади та направили на Донецький напрямок. У званні молодшого сержанта він обіймав посаду командира стрілецького відділення. Обороняв позиції поблизу Новосадового, Невського та Тернів.
Два роки воїн вважався зниклим безвісти. Після ідентифікації загибель військовослужбовця підтвердили. Воїн загинув 18 жовтня 2024 року.
Йому назавжди залишиться 51 рік.
Микола Онищук
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу військовослужбовця Миколу Онищука, який народився 10.11.1991 року.
Серце воїна зупинилося вдома 10 жовтня 2026 року. Захисник служив у Повітряних силах Збройних сил України.
Миколі Онищуку назавжди залишиться 34 роки.
Павло Мороз
Мешканці Берездівської громади провели в останню земну дорогу захисника Павла Мороза.
Павло народився 5 січня 1991 року в селі Піддубці. Навчався у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки за спеціальністю «Географія». У жовтні 2013 року молодого фахівця було обрано секретарем Піддубецької сільської ради.
18 грудня 2024 року Павло Мороз свідомо став на захист Батьківщини. Він проходив службу в лавах Національної гвардії України, захищаючи державу на Східному фронті.
Життя захисника трагічно обірвалося 4 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білозерське Покровського району Донецької області.
Олександр Андросов
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу військовослужбовця Олександра Андросова. Захисник служив у 60-й окремій механізованій Інгулецькій бригаді, був командиром відділення.
Він загинув 5 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання на Краматорському напрямку.
Воїну було 36 років.
Олександр Захарчук
У Хмельницькому попрощалися із захисником Олександром Захарчуком.
Він здобув фах будівельника у Вищому професійному училищі №4. Працював за спеціальністю, згодом – на заводі.
У 2024 році долучився до лав Національної гвардії України.
Воїн загинув 5 жовтня 2026 року на Краматорському напрямку.
Олександру Захарчуку назавжди залишиться 43 роки.
Василь Гурський
У Нетішинській громаді 12 жовтня попрощалися із захисником Василем Гурським.
Він родом із села Нараївка, що на Славутчині. У цивільному житті Василь Гурський був підприємцем, надавав послуги з перевезень.
На початку повномасштабного російського вторгнення допомагав доправляти необхідне на Схід України та долучився до тероборони. До лав Національної гвардії України Василя Гурського призвали у лютому 2026 року. Він служив на посаді старшого механіка-водія.
Він помер 11 жовтня 2026 року у стінах Славутської міської лікарні. Причиною став інсульт.
Василю Гурському назавжди залишилося 55 років.
Ігор Мовчан
Судилківська громада попрощалася з жителем села Городище, солдатом Ігорем Мовчаном, 1971 року народження.
Він служив монтажником інженерно-технічного батальйону.
Життя воїна обірвалося 16 жовтня 2026 року внаслідок важкої серцевої хвороби.
Микола Римар
Судилківська громада повідомила про загибель солдата Миколи Римара.
Він народився у 1978 році та проживав у селі Судилків.
На захист України став 9 листопада 2023 року. Службу проходив на посаді солдата в одній із військових частин.
Воїн вважався зниклим безвісти з січня 2024 року, його особу вдалося офіційно встановити за результатами ДНК-експертизи. Воїн загинув 21 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Бахмутського району Донецької області.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
