Наскільки добре ми знаємо і пам’ятаємо свою історію – у День знань покаже скромний та давній Тиврів. Бо 1 вересня саме цей райцентр на Вінниччині стане «столицею» католицизму в Україні, коли Папський Апостольський нунцій Клаудіо Ґуджеротті відкриє у відновленому костелі унікальну виставку про 14 кроків боротьби, утисків та віри!
– Робота над виставкою триває вже декілька років, і в перший день осені її побачать всі охочі. Відповідно до католицьких практик у ній буде 14 розділів – як 14 кроків Хресної дороги, — розповів отець Віталій Подолян, настоятель громади Святого Архангела Михаїла у Тиврові. – Такого на Вінниччині та загалом по Україні, мабуть, ще не було… Бо тут є вся наша історія – від голодомору, колективізації, руйнування храмів та переслідування священиків до відродження храму.
– Хто фундує виставку?
– Це різні жертводавці… Починаючи від людей, що віддають на виставку свої родинні документи, фотографії, особисті речі, валізи… І, звичайно, є щедрі люди, які спонсорували експозиції фінансово. Я вдячний кожному із них, хто не пожалкував свого часу, сердечного тепла та коштів на цю добру справу! Це парафіяни і люди із усієї Вінниччини, України та Європи.
– Як відбувається відновлення костелу в Тиврові, який за «совєтів» був фабрикою? Це правда, що на місці іконостасу був туалет?
– Фактично храм повністю відбудовується, бо ми застали його зруйнованим і поділеним для фабрики на 3 поверхи… Тому не відновлюємо його на 100%, яким він був колись, а свого роду адаптуємо старовинну споруду до потреб нинішніх. І на першому поверсі 1 вересня відкриється справді унікальна експозиція!
Щодо глуму над храмом, то справді радянська влада зруйнувала тут все що могла… Вежі, іконостас і всі святі місця для віруючих, які нагадували про Бога, вони знищили…
– Що вдалось знайти у підвалах костелу після стількох років забуття релігійної споруди?
– Десятиліттями у підвали намивався бруд, і тому крипта фактично була замулена до стелі. Все це ми акуратно вивезли, дослідили і що могли – зберегли.
– А легенда про підземні ходи до Вінниці підтвердилась?
– На жаль, ні… Нічого подібного ми під час розкопок та реконструкції під храмом не знайшли. Хоча місцеві люди, старожили про це говорять.
– Костел у Тиврові стане і туристичною родзинкою Вінниччини?
– Цей храм, історія якого датується ще 1746-м роком, коли у Тиврові збудували дерев’яний костел для ордену домініканців, задумувався та розписувався для євангелізації. Бо люди не вміли тоді читати, і фактично стіни костелу були своєрідною абеткою… Вже у 1752-1760 роках тут було споруджено муровані костел та монастир коштом пана Калітинського та інших жертводавців на місці попереднього дерев’яного. І у цьому храмі знаходився чудотворний образ Матері Божої Ченстоховської, привезений 1739 року саме Калітинськими. 1800 року в костелі сталася пожежа, після якої його відреставрували. У 1832-1833 роках монастир закрили, а храм став парафіяльним. 1841 року костел освятив єпископ Франциск Мацкевич. А з 20-х років по 1991 рік храм був закритий і в ньому розміщувалась фабрика з обробки металів.
Нині немає потреби розмальовувати стіни, бо всі вже вміють читати. Тому він стане не лише релігійною спорудою, а також меморіалом – нагадуванням про нашу спільну християнську історію віри, переслідувань та самопожертви. І ми зі старих дубових балок із даху храму зробили дуже зворушливу Стіну пам‘яті із фотографіями замордованих і розстріляних подолян, святих отців та мучеників… І 1 вересня на відкриття експозиції ми запрошуємо всіх, незалежно від віросповідання, бо це меморіал нашої історії!
Нагадаємо, що вперше Тиврів згадується 1505 роком, 1744 року отримав статус містечка, а в 1961 році став районним центром.
Перший римо-католицький храм у Тиврові збудували у 1569 році. Це був дерев’яний костел, який спалили козаки під час Визвольної війни 1648 – 1654 років. У 1742 році Міхал Ян Калітинський (1672 — 1756) зводить у Тиврові новий костел, навколо якого засновує домініканський монастир. Зведений у бароковому стилі костел було освячено у 1760 році. Він являв собою базиліку з двома вежами на парадному фасаді.
Ззовні храм виглядав досить скромно, проте мав багатий інтер’єр. У ньому виділявся амвон у вигляді алегоричного «корабля спасіння». У костелі перебував чудотворний образ Матері Божої та біломармуровий надгробок Чеслава і Теклі Ярошинських, замовлений їхнім сином Генріком у відомого римського скульптора П’єтро Тегерані у 1856 році.
У радянський період костел сплюндрували до невпізнанності. Внутрішній об’єм храму поділили на три поверхи і розмістили там заводський цех із виробництва пластмас. Цех давно не працює, а костел крок за кроком оживає і повертає Вінниччині сторінки її історії…
