Українську мову забороняли, принижували, витісняли зі шкіл, книжок і церков. Від Валуєвського циркуляра 1863 року до Емського указу 1876-го — століттями імперія намагалася змусити українців мовчати. Історики нараховують сотні актів і обмежень, спрямованих проти українського слова.
Але мова вижила. Бо її берегли матері й бабусі, нею співали колискові, молилися, писали вірші й ішли в бій.
І сьогодні українською звучить найстрашніше й найсвятіше. Але чому досі у церквах МП за спочилими українцями навіть за загиблими воїнами співають — «Вечная память»?
Це не старословʼянська як дехто бреше – це те саме підступне бажання повернутись у імперію зла, яка розвʼязала геноцид проти нації. Ворог добре знає, що шлях до знищення України саме через мову.
Мова — це не просто слова. Це пам’ять, гідність, коріння і зброя, якої боїться ворог. Бо народ, який говорить своєю мовою, пам’ятає, хто він є. А народ, який пам’ятає себе, неможливо знищити.
Бережімо українську. Говорімо нею. Молімося нею. Бо наша мова — наша свобода!
З Днем української писемності та мови наш ВЕЛИЧНИЙ народе!
Ваш «33-й»

Українська — МОВА ПЕРЕМОГИ. Українське слово впродовж війни звучить, як зброя. День української писемності та мови до 2023 святкували 9 листопада, в день пам’яті Нестора Літописця. Доречно наразі зазначити, що за новоюліанським календарем живе більшість помісних автокефальних православних церков світу. ПЦУ та УГКЦ 27 жовтня відзначають день Нестора Літописця, тому й свято мови сьогодні. Леся Українка написала: “Слово, чому ти не твердая криця?” Цим поетеса засвідчила, що українці користувались мовою чужинців. Нині радує, що більшість російськомовних українців почали розмовляти рідною мовою. Головне, 27 жовтня українці писали ДИКТАНТ національної єдності, який пишуть з 2000 року, Написання диктанту об’єднує людей навколо мови. Адже мова не просто засіб спілкування, МОВА — це серце і душа нашого народу.