Йосафатова долина неподалік села Голиченці у Шаргородському районі — місце, як кажуть у народі, Богом мічене. Щороку 15 серпня відбувається масова хресна хода до цієї долини. Не лише з України, а й з Молдови, Білорусі та інших країн до православної святині з’їжджаються віряни, несучи й везучи хрести.
…Легенди розповідають, що у 17 столітті, коли Поділля було поневолене турками, православні із навколишніх сіл йшли до чоловічого монастиря у Шаргороді. Уві сні Божа Матір благословила монахів «іти на вранішню зорю». Гнані яничарами ченці та миряни ішли три дні і нарешті зупинилися в урочищі біля кринички. Помолившись Господу, усі поснули снами праведників. І знову явилася ченцям Божа Матір, яка їх благословила. Вирішили ченці заснувати тут свою обитель. Були вони бідні та обдерті, то й назвали її «Голі ченці» — Голиченці. Чотири села навколо долини виросло, а саму долину прозвали, як біблійну, Йосафатовою (благословенною).
Ще одне явлення Богородиці відбулось тут у серпні 1923-го. Селянин Яків пас череду неподалік кринички, коли прямо над водою з’явилася Богоматір зі словами: «Христа славте, хрести ставте!» І того ж дня з хоругвами та образами селяни поставили першого хреста біля кринички. А до осені долина вже була вкрита сотнями хрестів.
Звичайно ж, радянська влада не могла змиритися з цим. Могилів-подільське начальство рапортувало у Вінницю: «…на Йосафатовій долині трапляються численні випадки зцілення від різних хвороб, що викликає неймовірний приплив людей на релігійні відправи на місці явлення загадкової жінки з дитиною (так комуністи назвали Богородицю)». А ще «розгледіли» у Голиченцях зв’язки із контрреволюцією. Відтак — «Хрести зрізати, а усіх пособників релігійної смути арештувати!» Хрести пиляли на дрова, роздавали на крокви та балки для хат. Розповідали, що коли в одній хаті почали палити тими дровами у печі, то почули дивний спів, налякалися, загасили полум’я і те, що не догоріло, вивезли назад у долину.
А віруючих селян погнали етапом до Вінниці. Але ні катування, ні мордування голодом не змусили людей зректися віри. Неймовірно, але за зиму 23-24 р.р. Йосафатова долина знову зарясніла хрестами. Їх привозили із Далекого Сходу, Півночі, Уралу, куди ще не дійшла звістка про розправу. Навесні 1924-го біля Голиченців було встановлено військові кордони і людей просто не допускали до святині. Влітку 1925 року розпочався гучний судовий процес «Справа про хрести на Йосафатовій долині». Але дива продовжились… У волосяниці, сандаліях на босу ногу на суд явився старець Симеон. Благословивши підсудних, голосно заявив: «Дух Святий буде говорити вашими устами. Амінь». Коли ж міліція кинулася до непроханого гостя, старець перехрестився і зник. Вироком суду 25 жителів Голиченців були позбавлені волі, серед них 8 священиків. Пізніше тіла священнослужителів знайшли у таємних могилах, розкопаних німцями під егідою Червоного Хреста у парку Вінниці…
15 серпня, через 95 років після явлення на Йосафатовій долині Божої Матері, близько 15 тисяч вірян прийшли хресною ходою до святого місця. Ходу очолив митрополит Вінницький і Барський Симеон, разом з ним йшли митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт, єпископ Фастівський Даміан та єпископ Ладижинський Сергій. А ще священики з різних єпархій УПЦ та близько 15 тисяч вірян (за даними правоохоронних органів). Багато людей несли хрести – маленькі і великі, – щоб встановити їх у долині.
– Порозуміння, яке є між духовенством та керівництвом Вінниччини, дозволяє вирішувати усі державно-церковні питання і є запорукою досягнення міжконфесійного миру, — звернувся до духовенства і мирян із вітальним словом Валерій Коровій, голова Вінницької ОДА.
Учасників хресної ходи привітав і Андрій Юраш, директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України, який був запрошений на свято.
По закінченні богослужіння і вітальних слів люди ще довго не розходилися, співали молитви, встановлювали нові хрести, брали воду з цілющого джерела. Кожен молився і просив заступництва Пресвятої Богородиці – Покровительки цього святого місця.
02
