Пишу ці рядки й чую вибухи. Це не Божа воля — це справа сатани.

ДОРОГІ МОЇ ВІННИЧАНИ! НЕБЕЗПЕКА НЕ МИНУЛА!

Іноді серце б’є на сполох раніше, ніж розум усвідомлює небезпеку. Я вірю: духовний світ реальний, і не все, що впливає на наше життя, можна побачити очима.

На початку жовтня мене охопило тривожне передчуття: над Вінницею та областю нависла серйозна загроза. Не можна мовчати! Потрібно терміново закликати земляків до єднання! Наша духовна єдність відкриває шлях до милості Божої. Чи є сьогодні щось важливіше?

Щоб закрити небо від ворога — треба відкрити його для Бога!

Так народилася стаття «Дорогі мої вінничани!», опублікована 7 жовтня 2026 року. Газета «33-й канал» виходить друком лише раз на тиждень.

А вже 10 жовтня — лише через три дні після публікації — Вінниччина зазнала масованих ворожих атак! За даними Вінницької обласної військової адміністрації, протягом одного тижня повітряна тривога на Вінниччині лунала 285 разів — майже вчетверо частіше, ніж попереднього тижня!

І навіть за такої інтенсивності атак ворогу не вдалося втілити всі свої задуми!

Ми молимося! Та чи всі почули попередження? Чи зробили належні висновки?

На жаль, не всі відгукнулися на цей заклик. Тривога триває. Небезпека не минає!

Стаття в інтернеті — також і на сайті газети — викликала глибокі відгуки. Але, на жаль, їх було небагато. Страх і егоїзм зрештою вбивають нас самих! Бо милість Божа не терпить байдужості. То як тоді така людина може сподіватися на неї — навіть для власної родини? З такою вірою і лукавий не помилує, і не захистить Бог. Загроза ще триває! Тому сьогодні я знову звертаюся до вас і нагадую Перше Звернення 7 жовтня 2026 року….

ДОРОГІ МОЇ ВІННИЧАНИ!

П’ятий рік повномасштабної війни, ненависті й зла. А далі що? Невже сподіваємося лише на зброю? Ми живемо в одному рідному місті над Бугом, ходимо одними вулицями, дивимося в одне небо. І коли над Вінницею лунає тривога, особливо відчуваєш, наскільки ми близькі. Перед Богом я не лікар — я пацієнт. Лише Бог — Святий. Тому я не називаю свого імені. Нехай Господь промовляє до ваших людських сердець згідно із Заповідями.

Передаючи іншим це Слово, ви рятуєте не лише інші душі — ви рятуєте себе і свій дім.

Хтось казав: «Моя хата скраю — нічого не знаю». А потім біда прийшла і в його хату. Вбивця підступний і невидимий. Можливо, саме цієї хвилини хтось стає «двохсотим» або «трьохсотим». Якщо ти віриш у силу молитви, то невже тобі байдуже? Подумай хоча б про себе! Закрив очі  — небезпека не зникла. Зброї у ворога вистачить на кожного з нас. І ще залишиться.

Егоїзм ізолює. Зневіра розтліває. Отупіння вбиває. Страх гіпнотизує, паралізує. Та неможливе людям — можливе Богу!

Виходьте з “безпечного” трансу, не спіть! Це особлива інформація, здатна врятувати життя. Не відкладайте! Єднайтеся! Передайте всім-всім-всім!

Ми не звірі. Українці — жертви агресії. Війна вбиває не лише зброєю. А наша справжня перемога — вистояти й залишитися вільними людьми — людьми Божими. Дякуймо Богові за те, що милує, оберігає і спасає нашу Вінницю та вінничан.

Але нам потрібен мир. Мир — не гасло. Про мир мало говорити — його треба творити.

ЗА НАШОЮ ВІРОЮ спільна молитва в єдиний час відкриває шлях для дії Божої.

Під час кожної повітряної тривоги, де б ми не були, промовляймо разом молитву Спасителя «Отче наш» — за спасіння наших рідних, за наших захисників і захисниць, за Вінницю, за Україну. За перемогу життя.

Ми не здаємося! Нехай у хвилини тривоги єднаються тисячі наших сердець — кожен у своєму домі, укритті, на роботі чи в дорозі. І щодня о 9:00, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, також єднаймося в молитві «Отче наш».

Зовнішнє мовчання не забороняє серцю молитися — тихим шепотом душі.

Представники інших віросповідань! Звертайтеся до Всевишнього відповідно до своєї совісті.

Чому саме о 9:00?

Бо о дев’ятій Україна на одну хвилину стає єдиною.

Завмирають люди. Стихають розмови. У багатьох місцях зупиняється робота, транспорт. Лунають сигнали оповіщення, голоси гучномовців, церковні дзвони. Радіо й телебачення нагадують про хвилину пам’яті. У школах, установах, на вулицях і в наших домівках мільйони людей одночасно згадують тих, кого забрала війна. Це сотні тисяч людських життів!!! Села — без чоловіків. Чим менше на вулицях пацанів — тим більше на кладовищах прапорів. Під загрозою життя кожної дитини.

Скільки ще життів ми маємо втратити, перш ніж настане мир?

Саме тому нам не треба шукати іншого часу для єднання — він уже є. Це 9:00.

Не місце об’єднує нас, а спільна молитва перед Богом в один час — разом.

Війна — це зло. А наша молитва «ОТЧЕ НАШ» завершується словами: «Визволи нас від лукавого». Спаситель дав нам саме цю ключову молитву. Нехай нас розділяють вулиці й кілометри — Дух не має відстаней.

Вінниця в молитві — Україна в молитві. Іншого шансу у нас нема, бо відступати нема куди.

Дорогі мої вінничани! Наша газета — місцева, але зробімо все, щоб у спільній молитві в один час об’єдналася вся Україна! Передайте цей заклик усім-всім-усім!!!

Бо у нас, на відміну від Росії, заклик до миру ще не заборонений.

Нехай ранкова молитва о 9:00 стане для кожного з нас щоденним святим обов’язком — перед Богом, країною і своєю родиною. Наші воїни виконують свій обов’язок, ризикуючи власним життям навіть у цю мить! Але небо не закрите від сил темряви. Воно чекає нашого звернення до Бога.

Молитва «Отче наш» обов’язково визволяє від лукавого, коли ми єдині у вірі. Тож зробімо це разом!

УВАГА! ВІДТЕПЕР МИ ЄДНАЄМОСЬ ОДНОЧАСНО! ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ ПЕРЕМОГИ ДОБРА НАД ЗЛОМ!

Господи! Ти пролив за нас Свою кров! Ти віддав за нас Своє життя на хресті, Воскрес і переміг смерть для нашого виправдання і спасіння!

Господи! Нехай зупиниться це свавілля! Приведи нас до покаяння і свободи!

Господи! В імʼя Ісуса Христа звільни нас від зневіри, страху й самообману!

Боже, бережи кожну родину, кожну дитину, кожного з нас і всю Україну!

ОТЧЕ НАШ СВЯТИЙ! Господи! Ти повелиш — то й лукавий послужить!

Ми — з Тобою! Ти з нами — перемога за нами!

УКРАЇНА. ВІННИЦЯ. «СВОБОДА БЕЗ КОДА».