Жила у ІІІ столітті в Іконії, на півдні Туреччини, у багатій і благочестивій сім’ї. Батьки особливо шанували день страждань Господніх – п’ятницю, тому і назвали доньку, яка народилася цього дня, Параскевою, що у перекладі з грецької і означає П’ятниця.

Параскева дала обітницю безшлюбності. Рано осиротівши роздала майно убогим й почала опікуватися наверненням до християнської віри язичників. За це святу діву заарештували і кинули до в’язниці, а потім піддали тортурам.

Коли святу ввели в ідольське капище усі ідоли попадали і розсипалися. За це Параскеву почали обпалювати свічками, але полум’я повернулось до її мучителів. Багато хто з тих, хто бачив чудеса Параскеви, увірували в Христа. Розлючений правитель наказав відтяти святій голову. Мучениця прославила Бога і радісно приклонила голову під меч. Християни з благоговінням поховали тіло святої мучениці в храмі родинного будинку.

В Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається ікона з часткою святих мощей Параскеви П’ятниці.