У 2014 році вона піднялася в гори Паміру на висоту 5200 метрів. Там зустріла українських альпіністів, які розповіли їй, що на Донбасі воюють російські військові.
Повернувшись додому, дівчина почала шукати правду про війну. А за кілька місяців купила квиток із російського Челябінська до Києва. В один бік.
Згодом вона відмовиться від російського громадянства, стане командиркою української бойової машини піхоти й загине, захищаючи Україну.
Її звали Ольга Сімонова. Позивний — «Сімба».
До війни Ольга була інженеркою, успішною спортсменкою, займалася карате, альпінізмом, виступала на змаганнях. Мала роботу, друзів, плани на майбутнє.
Колись вона з гордістю піднімалася на спортивний п’єдестал під російським прапором. Але після окупації Криму й початку війни на Донбасі їй стало соромно за країну, в якій народилася.
«Якщо ти знаєш правду, якщо ця тема тебе чіпляє, ти не можеш інакше», — пояснювала Ольга.
У грудні 2014 року вона приїхала до Києва з рюкзаком речей і невеликою сумою грошей.
Рідні знали, що дівчина їде в Україну, але не знали навіщо. Згодом хтось із близьких запитав, чи повернеться вона.
«Ні», — відповіла Ольга.
І справді не повернулася.
Спочатку допомагала пораненим як доброволиця-парамедикиня, потім воювала у добровольчих підрозділах. У 2016 році підписала контракт із ЗСУ.
А в 2017-му стала першою іноземною військовослужбовицею, яка отримала українське громадянство під час служби у Збройних силах.
Російський паспорт та інші документи РФ вона відправила назад рекомендованим листом.
Ольга служила в 24-й механізованій бригаді імені короля Данила. Опанувала військову техніку, стала сержанткою та командиркою БМП.
На фронті дістала серйозну травму коліна. Перенесла операцію, але вже за два тижні повернулася до побратимів. Згодом знадобилося ще одне хірургічне втручання.
Та навіть у найважчих обставинах Ольга не втрачала почуття гумору.
Уже під час повномасштабної війни жартувала, як навчилася кермувати машиною під обстрілами, об’їжджати вирви, вивозити поранених бездоріжжям.
«Оля, 34 рочки, два місяці за кермом».
А ще вона дуже любила тварин.
Коли в Попасній тривали страшні бої, просила волонтерів урятувати собак, які залишалися з військовими. Навіть перебуваючи під постійними обстрілами, хвилювалася за них.
Друзі згадували Ольгу усміхненою, впертою, надзвичайно щирою. Дівчиною, яка вміла сміятися навіть там, де іншим було не до сміху.
13 вересня 2022 року на Херсонщині, під час виконання бойового завдання, її бойова машина підірвалася на вибуховому пристрої.
Ольга загинула. Їй було лише 34 роки.
У 2023 році їй посмертно присвоїли звання Героя України.
Вона могла залишитися в Росії, продовжувати спортивну кар’єру, працювати інженеркою, жити звичайним життям.
Але зробила інший вибір. І особливо сильними сьогодні звучать слова, які Ольга сказала ще у 2018 році:
«Усі ми боремося за мир, усі ми хочемо миру. Але миру без перемоги не буде».
Вона не лише говорила про це. Вона за це боролася.
Ольга Сімонова. «Сімба».
Народилася в Росії. Стала українкою за власним вибором. І загинула, захищаючи свою Батьківщину.
Герой України. Назавжди 34.
Світла пам’ять мужній українській захисниці!
Українська перемога
