Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Юрієм Кривоносом.
Юрій народився 6 червня 1980 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню середню школу №14, а згодом здобув фах плиточника-облицювальника у професійно-технічному училищі №3. Після проходження строкової служби в армії улюбленій професії він присвятив усе своє цивільне життя.
Воїн долучився до захисту України у 2024 році. Воював у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, виконуючи складні бойові завдання на пекельному Покровському напрямку.
Життя захисника обірвалося 30 квітня 2025 року в бою поблизу села Новоолександрівка Покровського району. Йому назавжди залишиться 44 роки.
Барська громада повідомила про загибель молодшого лейтенанта Миколи Матеуша, 12 травня 1982 року народження, жителя с.Чемериське.
Микола проходив військову службу на посаді командира 2 мінометного взводу мінометної батареї 2 штурмового батальйону військової частини А4640.
Життя Героя обірвалося 21 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Олександрівка Краматорського району Донецької області.
На війні загинув житель села Широка Гребля Віктор Чайковський.
Віктор народився 26 листопада 1972 року в селі Широка Гребля. Навчався у місцевій школі. Потім здобував фах слюсаря у ПТУ №4 м. Відслужив строкову службу, потім працював різноробочим у місцевому господарстві.
У червні 2026 року Віктор був мобілізований до лав ЗСУ. Ніс службу головним сержантом механізованого відділення військової частини А5348.
Віктор загинув 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання внаслідок застосування противником БпЛА у Харківській області, Куп’янський район, с. Великий Бурлук.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Андрієм Жуковським.
Андрій народився 27 січня 1975 року в сім’ї кадрового військового. Закінчив загальноосвітню школу №33 м. Вінниці. Тривалий час чоловік працював за кордоном, а після повернення на Батьківщину став співзасновником СТО.
На початку повномасштабного вторгнення Андрій добровольцем став на захист України. У лавах 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони пройшов шлях від солдата до молодшого лейтенанта та обійняв посаду командира зенітно-кулеметного взводу. За його плечима – оборона Києва та найгарячіші точки Донеччини. За мужність і відданість справі офіцер отримав чимало високих нагород, зокрема «Золотий хрест», «Хрест пошани», нагрудний знак «За сумлінну службу», а також медалі «За поранення» та «Незламним героям російсько-української війни».
Свій останній бій воїн прийняв 19 липня 2026 року поблизу міста Лиман Краматорського району. Герою назавжди залишився 51 рік.
Підтверджено загибель захисника із Хмільника Юрія Михальнюка, який понад рік вважався зниклим безвісти.
Юрій народився 1 травня 1981 року та проживав у місті Хмільник.
Воїн загинув 10 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі селища Новоекономічне Покровського району Донецької області.
До Жмеринки «на щиті» повернувся 38-річний воїн Антон Кедь.
Із 8 вересня 2025 року Антон вважався безвісти зниклим. Лише тепер ДНК-експертиза підтвердила, що військовослужбовець 210-го окремого батальйону територіальної оборони 120-ї окремої бригади територіальної оборони загинув поблизу населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області.
Антона мобілізували у 2025 році. Після військової підготовки вирушив виконувати бойові завдання. Це був один із перших виходів воїна на позиції. Удома на Антона чекали четверо дітей.
Антон навчався у Жмеринському ліцеї №3, працював лісівником.
Хмільник попрощався із солдатом Сергієм Бойком, 9 квітня 1982 року народження. Воїн помер 14 жовтня 2026 року в місті Синельникове Дніпропетровської області. Його смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Владиславом Черновим.
Владислав народився 9 грудня 1999 року в Торецьку Донецької області. Після школи здобув вищу освіту в Донбаському державному педагогічному університеті. Новий дім його сім’я знайшла у Вінниці.
Чоловік зустрів повномасштабне вторгнення під час проходження строкової служби у лавах ЗСУ. Після її завершення він продовжив захищати Батьківщину. Спершу у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців забезпечував боєздатність техніки у ремонтній роті, а згодом перевівся у піхоту, щоб безпосередньо стримувати ворога на передовій. Невдовзі Владислав перекваліфікувався на зовнішнього пілота важкого ударного БпЛА «Вампір».
Життя захисника обірвалося 13 жовтня 2026 року поблизу села Кутузівка на Харківщині – воїн загинув під час зіткнення з російською диверсійно-розвідувальною групою. Герою навічно залишилося 26 років.
20 жовтня перестало битися серце захисника Олексія Дегтярьова.
Олексій народився 3 вересня 2000 року в селі Селище. Навчався у місцевій школі. Після її закінчення вступив до Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, де здобув професію оператора з обробки інформації та програмного забезпечення. Згодом продовжив навчання у Вінницькому аграрному університеті.
25 лютого 2022 року, через два місяці після завершення строкової військової служби, Олексій знову став до лав Збройних сил України, щоб захищати рідну землю. Побратими знали його за позивним «Льова».
За час військової служби Олексій пройшов через найгарячіші точки війни — Миколаївщину, Херсонщину та Донеччину. Свій бойовий шлях розпочав у піхоті, згодом став оператором безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Останнім часом обіймав посаду командира кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону. Займався підготовкою військовослужбовців, передаючи власний бойовий досвід іншим захисникам України.
Гніванська громада втратила захисника Анатолія Казімірова.
Анатолій народився 5 серпня 1988 року в місті Гнівань. Навчався у Гніванській загальноосвітній школі № 2 та Гніванському професійному ліцеї. Працював електриком на Гніванському кар’єрі, а згодом — на заводі «Гніванський спецзалізобетон».
У березні 2023 року Анатолій був мобілізований до лав ЗСУ. Службу проходив на Куп’янському напрямку у складі 41-ї бригади, а згодом був переведений на Запорізький напрямок, до 131-го окремого розвідувального батальйону.
Воїн загинув 20 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червоний Яр Пологівського району Запорізької області унаслідок підриву на вибуховому пристрої.
Стало відомо про загибель Сергія Педоренка, мешканця села Урожайне, який із червня 2024 року вважався безвісти зниклим.
Сергій народився 10 листопада 1987 року в місті Гнівань. Навчався у Гніванській загальноосвітній школі № 2. Після її закінчення вступив до Гніванського професійного ліцею, де здобув професію газоелектрозварювальника.
Закінчивши навчання, Сергій проходив строкову військову службу. Працював за фахом на ПрАТ «Гніванський спецзалізобетон».
У 2014 році став на захист нашої держави на Сході України, у зоні проведення Антитерористичної операції (АТО). Після повернення додому деякий час працював за кордоном, а згодом — на Гніванському ХПП.
Із початком повномасштабного вторгнення Сергій знову взяв до рук зброю. Він ніс службу в найгарячіших точках протистояння з ворогом. Проходив військову службу на посаді молодшого сержанта механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4007.
Сергій загинув 24 червня 2024 року під час виконання службового обов’язку, внаслідок штурмових дій противника поблизу населеного пункту Новоолександрівка Донецької області.
Підтвердилася загибель морського піхотинця із с. Довгалівка Олександра Рабцуна, 11 вересня 1984 року народження.
Він служив водієм відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини А0216.
Олександр загинув 11 листопада 2024 року у бою в районі н.п. Іллінка Донецької області.
Гайсинська громада провела полеглого героя Олега Брагара.
Олег народився 14 жовтня 1990 року у місті Гайсин. Закінчив міську середню школу № 4. Навчався на оператора обслуговування газового обладнання у Немирівському технікумі. Вищу освіту здобув у Київському університеті містобудування та архітектури. Деякий час працював у місцевому газовому господарстві.
Олег прийняв присягу по мобілізації до ЗСУ на початку 2023 року. Службу проходив у званні солдата на посаді старшого механіка-водія механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 22-ї окремої механізованої Миколаївської бригади, виконуючи бойові завдання на складних ділянках фронту.
21 серпня 2024 року під час виконання чергового бойового завдання на Курщині, на території росії, зв’язок із ним обірвався. І лише тепер результати експертизи підтвердили загибель Олега.
Кіблицький старостинський округ провів в останній шлях воїна Василя Левадського.
Василь народився 1 січня 1974 року. Навчання у середній Грузьчанській школі, потім – у Теплицькому аграрному ліцеї. Далі був армійський вишкіл.
Василь здобув фах механіка у Ладижинському аграрному коледжі, працював водієм у рідному господарстві, згодом — у ТОВ ПК «Зоря Поділля» та на інших підприємствах.
Чоловік став на захист рідної землі з перших днів повномасштабного вторгнення. Службу проходив у званні солдата на посаді водія-електрика-моториста відділення енергозабезпечення батальйону мобільного зв’язку у 8 бригаді зв’язку.
Помер 20 жовтня 2026 року внаслідок хвороби у Гайсинській ЦРЛ.
Барська громада повідомила, що помер солдат Руслан Зілінський, 3 листопада 1978 року народження, житель с. Міжлісся.
Руслан проходив військову службу на посаді стрільця-зенітника 2-го зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону військової частини А5001.
12 червня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новофедорівка Покровського району Донецької області захисник отримав поранення. Довгі місяці лікування, та, на жаль, серце воїна зупинилося 14 жовтня 2026 року у лікарні міста Одеси.
Козятинська громада попрощалася із захисником Сергієм Дерябіним.
Сергій народився 9 березня 1991 року у місті Вінниці. Пізніше переїхав до бабусі у село Сестринівку, навчався у Сестринівській школі.
22 лютого 2023 року Сергій був призваний на військову службу. Захищав Україну у складі 3-го механізованого батальйону військової частини А4718.
4 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецької області отримав поранення. Попереду були тривале лікування. Та наслідки поранення і хвороби виявилися сильнішими. Сергій відійшов у Вічність.
Обірвалося життя військовослужбовця Івана Острівця, жителя села Мирне.
Іван народився 29 травня 1981 року в селі Мирне. Після закінчення місцевої школи він здобував фах тракториста у Новогребельському професійно-технічному училищі. Згодом Іван проходив строкову військову службу. Працював у Києві в Службі безпеки України, а пізніше обрав професію далекобійника.
У 2023 році чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Останнім часом він служив у 12-й бригаді спеціального призначення «Азов». На жаль, життя воїна передчасно обірвалося.
Ольгопіль попрощався із військовослужбовцем Андрієм Квасніцьким.
Андрій народився 10 травня 1980 року в місті Деражня Хмельницької області.
До повномасштабного вторгнення Андрій разом із дружиною жив і працював у Києві. У 2022 році сім’я переїхала до Ольгополя. Чоловік працював у м. Ладижин, на птахофабриці підприємства МХП.
Андрій був прийнятий на військову службу 7 червня 2024 року. Проходив військову службу на посаді гранатометника 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти. Служив у військових частинах А7104 та А3425.
18 серпня 2024 року у бою захисник загинув у районі населеного пункту Михайлівка Суджанського району Курської області.
Самгородоцька громада провела в останню путь захисника Олексія Суковенка, жителя села Воскодавинці.
Олексій народився 13 вересня 1982 року в селі Воскодавинці. Після закінчення місцевої школи і Новогребельського професійно-технічного училища Олексій проходив строкову військову службу в Повітряних силах Збройних сил України.
Працював вантажником на Юзефо-Миколаївському цукровому заводі, згодом — у дорожній службі «Оберіг» у Козятині. Разом із сім’єю проживав у селі Дубові Махаринці.
Олексія мобілізували до лав ЗСУ 25 листопада 2024 року. Олексій служив солдатом, кулеметником 2-го штурмового відділення безпілотних систем 2-го штурмового взводу безпілотних систем 1-ї штурмової роти безпілотних систем військової частини А2980. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку
9 травня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області його життя обірвалося.
Підтверджено загибель воїна з Війтівецької громади – Євгенія Антонюка, 1990 року народження, жителя села Терешпіль.
Старший солдат Євгеній Антонюк вважався зниклим безвісти з 26 квітня 2025 року. Згідно з постановою про встановлення особи, 19 жовтня 2026 року було підтверджено, що воїн загинув того ж дня, 26 квітня 2025 року, поблизу населеного пункту Локня Сумського району Сумської області.
Махнівська громада отримала звістку про загибель захисника Сергія Орлюка, 21 листопада 1986 року народження, жителя села Поличинці.
Хмільник провів в останню путь капітана Військово-Морських сил Збройних сил України, учасника бойових дій і ветерана російсько-української війни – Ігоря Соколовського, 21 липня 1969 року народження.
У війні за незалежність загинув житель міста Бершадь Олександр Яценко, 1981 року народження.
Олександр проходив військову службу на посаді стрільця-марксмена 2-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А4962.
До лав Збройних сил України був призваний 30 січня 2026 року.
Олександр загинув 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання біля міста Копані Пологівського району Запорізької області.
Тростянецька громада провела в останню путь Миколу Остапчука.
Микола народився 16 березня 1991 року в селі Гордіївка. Після закінчення Гордіївської середньої школи навчався на факультеті фізичної культури Уманського державного педагогічного інституту імені Павла Тичини.
Працював у Києві, а з 2014 року — на ТОВ «Вінницька птахофабрика».
3 січня 2023 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Солдат служив у 22-й окремій механізованій Миколаївській бригаді, був командиром механізованого відділення. Виконував бойові завдання на Донеччині, на Бахмутському напрямку.
Микола загинув 15 липня 2023 року унаслідок стрілецького бою поблизу Кліщіївки Бахмутського району Донецької області.
Крижопільська громада отримала трагічне сповіщення: на війні загинув Іван Тюлькін, 17 листопада 1972 року народження, житель села Заболотне.
Солдат Тюлькін Іван служив інспектором прикордонної служби 3 категорії – номером обслуги третьої групи мінометів другого вогневого відділення прикордонної мінометної застави.
Свій останній бій захисник прийняв 17 вересня 2026 року в районі населеного пункту Покаляне Харківської області.
Бершадська громада повідомила про загибель захисника Андрія Ошовського із села Яланець.
Андрій народився 13 грудня 1976 року. Був призваний на військову службу 30 листопада 2022 року. Служив водієм 2 танкової роти танкового батальйону військової частини А5000.
Захисник загинув 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Гнилиця Чугуївського району Харківської області внаслідок удару ворожого дрона.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять і слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
