Спеціально для наших недоблогерів невеликий урок історії. Запрошення до Москви мимоволі нагадує урок історії з Угорської революції 1956 року.

Малетер, міністр оборони в уряді Імре Надя, 3 листопада 1956 року вирушив на радянську військову базу Текель, розташовану неподалік Будапешта. Він прибув туди разом із офіційною делегацією, до складу якої входили міністр Ференц Ердеї, начальник Генштабу генерал Іштван Ковач та начальник оперативного управління полковник Міклош Сюч. Формально метою візиту була переговори з совецьким командуванням під  як так кажуть “чесне слово офіцера”.

Проте опівночі до переговорної зали увійшов голова КДБ СРСР Іван Сєров і оголосив про повний арешт угорської делегації. Його слова звучали дуже знайомо: «ці люди — самозванці, а справжній уряд Угорщини буде призначено в Москві». Майже те саме російські представники говорили на адресу президента Зеленського під час переговорів у Стамбулі в лютому 2022 року.

На світанку 4 листопада совецькі війська знову увійшли до Будапешта і силою повалили уряд Імре Надя. Сам Малетер разом із соратниками опинився ув’язнений. Спершу їх тримали на гауптвахті під посиленою охороною. Генерал Євген Малашенко, який тоді розмовляв із полоненими угорцями, згадував: офіцери були вражені зрадою, але намагалися зберігати гідність. 9 листопада делегацію таємно вивезли з бази Текель військовим літаком на Ужгородський аеродром.

Півтора роки Пал Малетер був ув’язнений. Згодом його вивели на закритий судовий процес. Вердикт був заздалегідь вирішений наперед: смертна кара. 16 червня 1958 року Малетера було повішено разом із прем’єр-міністром Імре Надем та журналістом Міклошем Гімешем.

Ця історія — нагадування про те, як закінчуються «переговори з росіянами у Москві». За обіцянками діалогу там завжди може ховатися арешт, повалення та розправа.

Валентин Зелінченко