Серед загиблих:
38-річний Євгеній Кривко, фахівець із супроводу та підтримки пасажирів. Без батька залишилося двоє неповнолітніх синів.
48-річний Руслан Діль — працівник мотовагонного депо. Він просто повертався додому з відпустки.
32-річна Яна Шпакова — адміністраторка дитячого простору на цьому вокзалі. Без матері залишилася неповнолітня донечка.
60-річна Катерина Борисова — провідниця.
60-річна Вікторія Носікова — також провідниця.
Росіяни практично щодня атакують українські поїзди та вокзали. Під ударом опиняються звичайні мирні люди, які повертаються додому, їдуть на роботу або подорожують разом зі своїми дітьми.
Росія не шкодує нікого.
Але, попри постійну небезпеку, українська залізниця продовжує працювати. Провідники, працівники вокзалів, машиністи та всі залізничники щодня виходять на свої робочі місця, ризикуючи власним життям, щоб інші могли дістатися до рідних, повернутися додому чи вчасно приїхати на роботу.
Низький уклін кожному, хто продовжує виконувати свою роботу попри російський терор. Честь і слава українським залізничникам!
Світла пам’ять п’ятьом загиблим залізничникам. П’ять людських життів, п’ять родин, для яких цей день назавжди став чорним.
Ми пам’ятатимемо кожного. І не забудемо, хто забрав їхні життя.
