У селі Яланець Тульчинського району релігійна громада ще в серпні проголосувала за перехід храму Святого Архістратига Михаїла з УПЦ (МП) до Православної Церкви України.

Документи оформили, статут зареєстрували, нового священника призначили. Але замість української молитви навколо стін храму — конфлікти, образи, прокльони та погрози. А ключі від церкви досі залишаються у священника, який відмовився переходити до ПЦУ.

Як повідомили у профільному управлінні, його по-людськи просили віддати ключі добровільно від храму, бо ж є рішення зборів громади, але він наче спецільно розпалює це протистояння.

«Ми не просимо нічого чужого. Ми хочемо законно зайти до свого храму, молитися українською мовою і проводити богослужіння у православній церкві України», — так пояснюють свою позицію жителі Яланця, які створили релігійну громаду ПЦУ.

За словами представників громади, рішення про перехід ухвалили ще в серпні на загальних зборах. Необхідні документи підготували, статут зареєстрували. Переконували приєднатися до ПЦУ і місцевого священника Ярослава. Однак він залишився в УПЦ (МП), а прихильників переходу почав називати розкольниками у відкритих виступах у соцмережах.

Згодом Вінницько-Барська єпархія ПЦУ направила до Яланця священника Петра. Відтоді громада має свого душпастиря, але служити може лише просто неба, біля храму. Доступу до церкви немає — ключі їм не передають.

«Їм побажали, щоб чоловіки не повернулися з війни»

Найбільше обурення людей викликала поведінка прихильниць Московського патріархату під час протистояння біля храму.

За словами учасників громади ПЦУ, замість спокійного діалогу вони почули нецензурні образи, прокльони та принизливі висловлювання на адресу українських патріотів.

Одна з дружин військовослужбовців запитала, як можна захищати церковну структуру, пов’язану з Російською православною церквою, патріарх якої кирило благословляє російську агресію проти України, коли її власний чоловік уже тривалий час не виходить на зв’язок із фронту.

Відповідь, яку вона почула, шокує: жінці побажали, щоб вона більше ніколи не дочекалася свого чоловіка.

За словами громади, подібні побажання лунали й від інших прихильників УПЦ (МП).

Коли люди запитали священника Ярослава, чому він не зупиняє таку поведінку, той, як стверджують учасники конфлікту, відповів, що тут ефективною може бути лише куля.

Ці обставини потребують належної перевірки правоохоронцями.

Особливо болісно цю ситуацію сприймає мати українського воїна. Її онук загинув, захищаючи Україну. Його портрет — на Алеї слави. Нині її син також продовжує служити.

«Я хочу запитати священника Ярослава: йому ж приблизно 47 років, як і моєму синові. Чому він не йде захищати Україну на фронт, якщо так багато говорить про любов до неї та молиться за перемогу? Тільки от не уточнює, над ким саме?

За законом мій син як батько загиблого на війні сина мав би право на звільнення зі служби. Але він принципово залишається у війську. А цей священник чомусь воює тут — із солдатами, матерями та бабусями наших захисників», — ділиться місцева жителька, педагог на пенсії Валентина Ульяновська.

Вона також розповідає про погрози, які нібито лунали на адресу прихильників ПЦУ, зокрема із посиланнями на зв’язки з поліцією і спецслужбами.

Куди зникають церковні реліквії?

Не менш тривожить громаду доля самого храму та його майна.

Церква Святого Архістратига Михаїла — давня історична святиня Яланця. За словами місцевих жителів, вона існує століттями й може зберігати унікальні історичні та церковні реліквії.

Люди заявляють, що мають інформацію про можливе таємне привласнення майна та історичних цінностей колишніми представниками релігійної громади УПЦ (МП). Ці відомості потребують невідкладної перевірки.

Чому після оформлення переходу громада досі не може отримати доступ до храму? Чому не проведено передачу святині, не складено відповідного акта та не здійснено повної інвентаризації майна? Все впирається у священника і купку його зазомбованих прихильників.

Люди побоюються, що за час затягування конфлікту цінності можуть зникнути.

А де місцева влада, коли йдеться про українську церкву?

Не приховують жителі Яланця й розчарування місцевою владою.

За їхніми словами, староста села практично не долучається до життя новоствореної громади ПЦУ. Зокрема не приходила на богослужіння за загиблими захисниками, які новий священник проводить біля Алеї слави. А в Яланці вже тринадцять полеглих воїнів.

«Лише коли освячували пам’ятник воїну, який помер удома після отриманих на війні поранень, ми побачили представників місцевої влади», — розповідають люди.

Громада стверджує, що кожен крок — від оформлення документів до спроб отримати доступ до храму — доводиться буквально виборювати через кабінети, звернення і сесії.

І це в той час, коли родини військових, які втратили найдорожчих, мали б відчувати підтримку держави, а не залишатися сам на сам із конфліктом.

Редакція вимагає перевірки

Після отриманого звернення редакція направила запити, аби з’ясувати обставини конфлікту, встановити осіб, які могли погрожувати людям, та домогтися перевірки викладених фактів і притягнення винних до відповідальності, якщо порушення підтвердяться.

Тепер громада звертається безпосередньо до голови Вінницької обласної військової адміністрації Наталі Заболотної та керівництва профільного управлінння у справах релігій.

Люди просять посприяти законному доступу релігійної громади ПЦУ до храму, забезпечити належну передачу майна, провести його інвентаризацію та не допустити зникнення історичних цінностей.

Ось як прокоментував протистояння екснардеп ВР із Безводного Іван Спориш:

– Як вони хапаються за соломинку щоб не зрадити кирилу і путіну! Нас століттями гнобила росія! Ми не мали вибору! Цього попа з лахами і проросійськими прихожанами — до путіна! Яланчани, патріоти України, не слухайте проплачених попів!!! Слава ПЦУ! Слава Україні!

Для довідки:

У 1731 році парафіяни Яланця власним коштом звели першу дерев’яну Троїцьку церкву.

Після другого поділу Речі Посполитої (1793 рік), коли подільські землі відійшли до Російської імперії, парафію було примусово переведено до російського православ’я.

Тетяна Квасюк