Сьогодні, у день 4 річниці трагедії Іловайська, з раненька, центр Ямполя Вінницької області був повністю заблокований. Була піднята на ноги мало не вся поліція, яка тут мешкає. Вона перекрила ще з сьомої години, коли люди спішили на роботу, кілька центральних вулиць по яких мав проходити аж від колишньої радянської райсільгосптехніки парад сільськогосподарської техніки вартість, якої щонайменше десятки і десятки мільйонів гривень.

Щоб всі бачили, щоб знали, які тут круті і багаті пацани – власники і орендарі землі! Забігаючи наперед, скажу, що парад дуже сподобався губернатору Вінниччини Валерію Коровію. У нього було до нього лиш одне зауваження – над парадом мали потужно, масово летіти всевидящі дрони, так, як вони літають над полями цих багатіїв, оберігаючи їх врожай від бідноти сільської навіть майже на лінії державного кордону. Таке зауваження він висловив з трибуни і, сумнівів немає, місцеве начальство взяло під козирьок – на наступний раз полетять і ескадрильї дронів над ошелешеним мало не до смерті прикордонним Ямполем. От би мені хоч один такий, я б вислав у 59 бригаду, на фронт, там дуже просять вже не перший рік… Якщо вже не дрон то хоча б 80 квадратних метрів міцної плівки для саперів… Адже незабаром підуть осінні холодні дощі і в окопах, бліндажах буде потоп.

Після параду вони – здебільшого ті кому так чи інакше дісталося мало не все земельне і майнове багатство колишніх колгоспів, а разом з ними пан Мілевський – ще недавно відсторонений від посади начальника райвідділу поліції за звинуваченням у хабарництві в особливо великих розмірах, удостоїли честі пройтися крізь Потьомкінську дєрєвню так званих світлиць. Світлиці при тім співали, хвалили начальство, раділи, частували начальників, як могли. В тому числі і контрабандним молдовським виноградом.

Пройшлися чинно, театрально і попрямували до концертної зали районного БК. Оскільки будний день же ж, та ще ж такий трагічний – четверта річниця Іловайська, то ясна річ, майже ніхто із випадкових людей не пішов з ними туди веселитися. Зал був напівпорожний, як не закликали, не вмовляли населення заходити в БК через гучномовці.

Отже, хто виступав в цьому дуже грішному залі? Ну звісно, що першому надали слово його величності губернатору Валерію Коровію. Він говорив довго, не поспішаючи. Згадав і той молдовський виноград, але так хитро, що дурний не зрозуміє, а розумний промовчить. Мовляв, він бачив той зарубіжний виноград, але не знає як це назвати? Сипав такими “перлами”, що іноді вуха в”янули. Хвалячи своїх місцевих підлеглих, він сказав, що називає державних службовців хліборобами в лапках… Може через те, що багато з них безкарно захапали собі землі чимало в селах? Хто зна що він мав на увазі, але таке заковиристе словосполучення висловив. І цей зал нагородив його за це оплесками. Хвалячи Ямпільський район, він заявив, що всі українці знають і пишаються Ямпільським районом бо він їм дуже дорогий. Іншими словами – в Україні проживає за скромними мірками 46 мільйонів українців, на окупованих територіях і за рубежем, в світі ще приблизно стільки ж. Ото ж всі ці українці, виходить, знають Ямпіль і він їм дуже дорогий, як Єрусалим із Гробом Господнім.

Після цього оратора промовляв, в такому ж стилі, його підлеглий – голова Ямпільської РДА пан Вдовцов, який нещодавно відремонтував (за сто тисяч гривнів!) за бюджетні кошти місцевого самоврядування приватний автомобіль, котрий використовує, як службовий. Він теж не скупився на словеса. При тім вдарявся в основному в політичну географію і далеку історію. Він сказав, що Україна починається з Ямпільського району, з… сарматів… Опупєть можна було від такого історичного відкриття.

Далі пішло дрібніше начальство краснословити і хвалити. Хвалили всіх більш-менш видних начальників, нагороджували. Але нерідко особливим закодованим стилем. Наприклад ніхто з них не називав прізвище Григорія Миколайовича Калетника, який сидів в залі, а дякували йому лише по імені і по батькові. А без прізвища спробуй доведи, що це вони, патріоти у вишиванках, його – батька втікача в Росію, хвалили?

Я вже, було, сподівався що хоч на цей раз мене не облаять, не кинуть на підлогу і не потовчуть ногами. Не кинули. І не потовкли. Але від мікрофона шпетив на весь зал мене ведучий цього загадкового дійства – начальник відділу культури пан Замишляєв. Одразу після того, як закінчив свою промову голова дружнього Сороцького району Молдови домнул Мунтян. До речі, це був єдиний промовець, який озвучив гасло: “Слава Україні!”. Інші за пишноспівами і не згадали про нього, про війну, про Героїв, яким теж Слава. Що ж до трагедії Іловайська, яку сьогодні відзначає вся країна – ніхто і рота не відкрив так ніби це їх не стосувалося бо вони вище цього, вони – ХЛІ-БО-РО-БИ!.. Тому ніякого державного гімну, ніякої “Плине кача”, ніякої хвилини мовчання в цьому залі низькопоклонства не було.

Коли нарешті вони вийшли на вулицю, до народу, який самі ж і привезли сюди, я нахабно підбіг до губернатора Коровія В.В. і безпардонно поцікавився у нього чому це обласне свято обжинків святкували вони саме тут, в Ямполі, який в цьому році не увійшов навіть в першу п’ятірку кращих по урожайності, чому його не відзначали в Хмільнику, Тиврові, Тульчині чи Іллінцях, наприклад, які ведуть за собою всю область по урожайності в цьому році?.. І губернатор мало не збив мене з ніг цинічною відвертістю: “А тому, що мені Ямпільський район подобається”. От і все. Коротко і ясно. Якщо йому особисто район подобається то начхать на показники – тут буде свято!.. І воно було. В день трауру.

На цьому святі хліборобів в лапках були помічені у вишиванках і особи із запахом нафталіну, які у свій час забезпечували перемогу на виборах багатьом пройдисвітам, включаючи і Януковича.

Схоже, це були зовсім не обжинки, а огляд сил перед виборами. До речі, нагадаю, Ямпіль висував в президенти Леоніда Кравчука – секретаря по ідеології ЦК КПРС, тут майже щораз була чомусь територіальна виборча комісія на кілька районів, звідси злетіла у велику політику родина Калетників. До речі, на сьогоднішньому святі Оксани Калетник не було наяву, але її можна було уявити, спостерігаючи за білою машиною з написом на бортах – “Батьківська Земля. Благодійний фонд”.

І на завершення. Ці багаті дядьки, начальники організували собі свято коли хотіли і, мабуть, не спроста саме і в цей гіркий для нас день. На обслуговування їх пішло чимало коштів і сил з бюджету. Але хіба лиш вони забезпечують аграрну міць країни? А народ, населення?.. Україна одна з найбільших медових країн світу. Ці багаті дядьки, які самі себе хвалили і нагороджували в БК яке відношення до цього мають, до меду? Я в цьому році від своїх десяти вуликів викачав меду для всієї своєї родини їсти від пуза весь рік і ще й на продаж буде – прекрасного не підробленого. Мене і сотень таких, як я дрібних пасічників-приватників не хвалили, нас і не згадували бо ми для них ніщо, сміття під ногами. Може тому, що ми не брали участі в штучному банкрутуванні і знищенні Гонорівського цукрозаводу, який давав 60 відсотків надходжень до районного бюджету, розкраданні колгоспного майна і землі?

Слава Україні! Героям Іловайська — Слава!