В останні дні літа на одній із гучних презентацій вінницького губернатора раптом прорвало на шокуючу відвертість! Адже навіть без перепису населення, за інформацією Валерія Коровія, населення аграрної та переважно сільської Вінниччини зменшилось на 300 тисяч людей! Так, це кількість мешканців обласного центру ще 10 років тому! Куди ж «зникли» ці сотні тисяч подолян і звідки тепер у Вінниці з’явилось більше 400 тисяч городян?
– Коли є діти, садочок і школа в селі – це насправді позитивні «маркери» ситуації по районах області. Бо я вже можу відверто сказати, що ситуацію із «демографією» у нас дуже непроста, навіть складна і кризова! Бо в період із 1991-го по 2014 рік населення нашої Вінниччини скоротилось із 1,9 мільйона до 1,6 млн. осіб… І в абсолютному вимірі все це скорочення на 300 тисяч відбулось за рахунок зменшення сільського населення! — заявив голова ВінОДА Валерій Коровій. – Бо не секрет, що молодь виїздить за кордон чи в районні та обласні центри і залишає село, в якому немає роботи, садочка, лікарні, асфальту, автобуса та елементарних соціальних умов для комфортного життя і народження дітей… Ми аналізували ці шокуючі цифри статистики, за якими стоять долі наших людей, цілих родин і населених пунктів! І вони дійсно вражають… Бо дотепер відбувається процес штучної «урбанізації» Вінниччини, який замовчувати і не помічати вже неможливо… І ця реальна проблема породжує не менш реальне протиріччя. Адже, з одного боку, маємо на Поділлі чудові чорноземи, природу та роботящих хліборобів та цукроварів… А з іншого боку, нинішній сучасний агробізнес із останніми технологіями та продуктивною технікою вже не потребує такої кількості людей у селі біля землі… Як не сумно, але на сьогодні це об’єктивний хід подій та нашої історії. Бо колись навіть школярів у нас виганяли на поля просапувати цукрові буряки та кукурудзу, а нині все роблять машини…
– Що із цією штучною «урбанізацією» Вінниччини можна зробити?
– Якщо ми підемо по шляху поляків, то у них люди живуть у селі, але по гарних дорогах їздять на роботу в воєводські центри – маленькі та великі міста… Але для цього потрібні величезні інвестиції в інфраструктуру, які їм дав ЄС, а нам ніхто їх не дасть… Тому ми у себе, як не дивно, маємо «шукати жінку»! Бо якщо в селі є молода гарна жінка, то в неї буде чоловік із роботою, будуть діти, буде садочок, школа і все, що треба для життя… Бо чого хоче жінка, того хоче Бог!
Тому ініціативи селян, кооперативів, фермерів та підприємців дають можливість сільській молоді залишитися вдома, мати родини, господарство і не їхати з України по світах…
Цікаво, чи втіляться мрії голови ОДА в реальне життя, коли в селах Вінниччини все менше молодих кадрів, шкіл та обіцяного владою комфорту – від доріг до системи медицини? Адже великі холдинги працюють на землі, а клуби, школи, лікарні та весь соцкомфорт за їхні податки та прибутки – це вже справа влади, яка часто живе одним днем – від теплої посади до пристойної пенсії…
