19 листопада 1989 року, в Києві, на Байковому кладовищі, перепоховали українських політв’язнів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олексу Тихого. Всі вони були засуджені за «антирадянську пропаганду та агітацію» та загинули у радянських таборах.
Василь Стус помер 4 вересня 1985 року в таборі біля села Кучино Пермського краю (Росія), Юрій Литвин – 5 вересня 1984 року у лікарні міста Чусове Пермської області, Олекса Тихий – 6 травня 1984 року у тюремній лікарні Пермі. Тодішні радянські закони не дозволяли забирати тіла в’язнів до завершення їхнього терміну ув’язнення. Тим часом в Україні громадськість почала збирати гроші на вивезення тіл Стуса, Литвина і Тихого на батьківщину, а рідні вели переговори з владою. Зрештою, 18 листопада 1989 року о 20.30 літак із трунами українських дисидентів приземлився в київському аеропорту «Бориспіль».
На летовище зустрічати їх прийшли кількасот людей, які тримали в руках свічки та корогви. Домовини повезли до Свято-Покровської церкви на Подолі. Там зранку 19-го покійних відспівали, потім відвезли до Софійського собору, далі по Володимирській до пам’ятника Шевченку, а звідти до Байкового кладовища. До жалобної процесії приєднались тисячи киян. Несли національні прапори та тризуби. Вздовж Володимирської вулиці стояли люди зі свічками. На деякий час рух в середмісті припинився. Тіла Стуса, Литвина та Тихого поховали на 33-й ділянці Байкового кладовища у Києві, встановивши однакові дубові хрести. А вже у 1993 році на могилах загиблих дисидентів з’явились три козацькі хрести із сірого пісковику…
Ключова роль у транспортуванні тіл українських політв’язнів, перепохованні зробив український громадський, політичний і культурний діяч, ліквідатор Чорнобильської катастрофи, один з перших ліквідаторів, директор видавництва Український пріоритет Шовкошитний Володимир, @Shovkoshytnyi Volodymyr.
