У житті 28-річного хмельничанина Семена Ненашева є ранковий ритуал: він виходить на прогулянку зі своїм другом — німецькою вівчаркою Міккі — вранці та ввечері. Лише той, хто знає його історію, розуміє, скільки зусиль стоїть за такими, здавалося б, простими прогулянками.
До списків військової частини Семена зарахували 20 вересня 2024 року. Наприкінці січня 2025-го він уже вирушив у зону бойових дій на Харківщину.
Спочатку служив діловодом. Згодом Семен став частиною роти ударних безпілотних авіаційних комплексів. У складі екіпажу працював на лівому березі Осколу, виконував обов’язки штурмана-навідника.
У вересні 2025 року Семен разом із побратимами повертався після виконаного завдання. Аж раптом ворожий дрон вдарив у лобове скло їхньої машини.
Побратим, який був на передньому сидінні, загинув миттєво. А Семен дістав важке поранення: кумулятивний струмінь уразив ліву ногу трохи вище коліна. Коли його доправили до першого лікаря, він насамперед запитав: «З ногою все?»

Після цього були ампутація, тривале лікування та 13 операцій. Потім — протезування і непроста робота над відновленням.
У лютому 2026 року в родині Семена народилася друга донечка. Старша також чекала на тата вдома. «Тому я хотів якомога більше допомагати дружині в усьому. Для мене було важливо якнайшвидше отримати протез і спробувати знову стати на ноги», — розповідав він.
У цьому, додає, йому допомагає Міккі. Про свою німецьку вівчарку Семен говорить із великою ніжністю.
Раніше Міккі жив у його батьків, але згодом ветеран забрав собаку до себе. Відтоді вони стали справжніми нерозлучними друзями. «Цей пес — мій вірний друг на все життя, член нашої сім’ї, — говорить він. – Ми з дружиною навіть жартуємо, що Міккі — наша найстарша дитина, що у нас не двоє, а троє дітей».
А ще на шляху до активного життя Семену допомогли «Подільські вовки», команда з ампфутболу. Ідею спробувати себе в такому спорті Семенові запропонував лікар. Спочатку ветеран поставився до неї скептично. Здавалося, який футбол, коли пересуваєшся на милицях і ще тільки вчишся ходити на протезі? Та згодом він прийшов на тренування.

Так Семен став гравцем хмельницької команди «Подільські вовки», яка виступає у Першій лізі чемпіонату України з ампфутболу. Його позиція — крайній правий нападник.
Засновник «Подільських вовків» Олександр Маковей в одному з інтерв’ю наголошував: спорт дає людині мету, дисципліну та середовище тих, хто проходить схожий шлях, і закликає приєднуватися до їхньої команди, хто зазнав серйозних поранень на війні.
Семенові лише 28. Щодня, навчаючись ходити на протезі, він доводить собі та іншим: після важкого поранення важливо не замикатися в собі, не відмовлятися від спілкування, шукати людей, з якими можна розділити свій досвід, і рухатися вперед.
Світлана Василенко
