– Це сталося 8 травня 1990 року, хоча планував зробити це на тиждень раніше, але не хотів підставляти дівчат із току. Я тоді ще працював в колгоспі і заробив пшениці. Прийшов на тік і прошу видати мені зароблене не зерном, а горохом. Але якось так сталося, що мішок порвався і стежка з гороху потяглася до мого дому. Думаю, як повішаю прапор, то прийде міліція, а тут горох розсипаний — і вийдуть на дівчат з току, от їм дістанеться… Тому вирішив трохи зачекати, поки стежку з гороху не виклюють горобці, — розповідає Володимир Васильович.
Володимир Турбовець знаний не лише на Липовеччині, але й у столиці руховець. За націоналістичні ідеї почав агітувати ще з 1973-го року із вінницького «ДПЗ».
– Керівники в очі заявляли, що воліли б розстріляти мене… Було й таке, що перед кадебістами «каявся», бо не хотів у радянську тюрму потрапити… Тоді я ще мало був відомим серед рухівців. Але тут «каявся», а тут одразу свою справу робив, а як по-іншому?.. — згадує Володимир Турбовець.
– А українського прапора навіть у 90-ті боялися, як вогню, але ви все ж задовго до референдуму вирішили прикрасити ним свій двір.
– Так, напередодні був у Києві і на Саксаганського, навпроти Будинку кіно, придбав прапор. Провисів він у мене півтора року, аж поки Брицьке не стало українським. За цей час лише раз приходили його знімати, коли мене вдома не було. Вийшла мама з хати, а вони до неї: «Спускай прапор!», — а вона їм: «Лізьте й знімайте, як вам треба». Та вони не посміли цього зробити. Тоді місцева влада побоювалась націоналістичної революції, а за прапор ми усі повстали. За свій прапор кожен поважаючий себе громадянин має віддати і тіло, і душу, а не лише націоналісти.
– А вам не пропонували викупити легендарний стяг чи віддати в музей?
– Прапор зберігається в архіві, я хочу залишити його у спадок своїм дітям. Цей синьо-жовтий стяг — це сама незалежність, яку ми здобували для наших нащадків. У мене ще є 55 га землі, які я передам доньці і зятю, нехай господарюють на своїй землі. Лише коли українська економіка буде в руках українців від діда-прадіда, тоді наша держава буде заможною і її поважатимуть у світі.
