За плечима жмеринчанки Злати Головатюк – перемоги у змаганнях, робота тренером із легкої атлетики та участь у конкурсі «Місіс Вінниця-2018». Та на цьому вона не зупиняється. Нині струнка та ефектна красуня, яка своїми світлинами вже підкорила соцмережі, має нові плани. Про це Злата розповіла нашому журналісту.

– Спорт прийшов у моє життя випадково. Коли навчалась у першому класі, до нас завітали тренери, які набирали вихованців до юнацької дитячо-спортивної школи. Я обрала королеву спорту – легку атлетику, – каже Злата. – Тренував мене Костянтин Москалюк. Брала участь у змаганнях і неодноразово мала титул чемпіонки області зі здолання коротких дистанцій та естафет. Займала призові місця і на чемпіонатах України. Маю перший дорослий розряд. Після школи продовжила навчання у Вінницькому педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання. Продовжила заняття легкою атлетикою, брала участь у різноманітних чемпіонатах під керівництвом тренера Анатолія Сатайкіна. А коли в 20 років вийшла заміж за коханого Євгенія та народила донечку Настю, довелось зробити паузу в професійній спорткар’єрі. Тренувалась більше вже для себе, щоб підтримувати форму.

– Довго у декреті були?

– Ні, я ж у хорошому сенсі «спортивна наркоманка». Після народження першої дитини влаштувалась тренером легкої атлетики до Жмеринської ДЮСШ. Мої вихованці були неодноразово чемпіонами області, і це велика заслуга Володимира Саволюка, в тандемі з яким працювала. Втім, у 2017 році я прийняла рішення звільнитись з роботи. Далі стала думати над тим, як жити далі і чого я хочу. Так сталось, що подруга з Вінниці надіслала оголошення про проведення конкурсу «Місіс Вінниця-2018». Мене зацікавило, тому вирішила спробувати. В результаті потрапила до фіналу, підготовка до якого була насиченою. Нам проводили майстер-класи, тренінги, зустрічались із цікавими людьми, брали участь у фотосесіях. Я готувала соціальний проект «Сім’я-команда», де переплелись фізичні навантаження та психологія. Батьки та діти разом тренувались, конкурували із іншими родинами, а після того спілкувались зі психологами, де розбирали питання, які їх хвилювали. І хоч у конкурсі не перемогла, враження отримала позитивні.

– Знаю, що після фіналу вирішили відкрити власну справу.

– Давно про це думала. Але фітнес — це для мене одноманітно. Нещодавно у Вінниці я потрапила на курси із кросфіту, які проводив Олександр Кравченко. Настільки сподобалось, що вирішила спробувати. FitCross for beginners  – це програма розвитку сили і придбання хорошої фізичної форми для звичайних людей і професійних атлетів з усього світу. Це універсальний вид спорту, так звана програма вправ на силу та витривалість, до складу якої входять переважно добірки аеробних вправ, зарядки та важкої атлетики. Він підходить для всіх, розвиває витривалість, зміцнює імунітет, активізує обмін речовин, здатний позбавити від ненависної «апельсинової кірки» та допомогти схуднути. На даний час у Жмеринці я набираю групу людей, із якими буду займатись кросфітом, аналогів у місті немає. Система занять побудована на командних змаганнях. У кожній буде по дві людини. Більше орієнтуюсь на жіночу стать, тому це можуть бути дочка-мама, сестри, подруги, хрещена та похресниця. Якщо у вас не буде партнера, ми його знайдемо на тренуванні. Мотивацій буде кілька. Насамперед, за заняття оплачувати потрібно буде на тиждень вперед, і це стимулюватиме ходити на них. Якщо ж людина пропустить – має сплатити своєму партнеру, якого підвела. Раз на тиждень у нас будуть змагання між командами. В кінці місяця переможці отримають приємний бонус від мене – знижку на тренування. А ще багато говоритимемо про харчування. Тому з радістю запрошую земляків на заняття – вони будуть цікавими та постійно новими.

– А у вас самої був момент, коли набирали вагу?

– Звісно. Для дівчат найважчим фізично вважаю період 13-16 років. За рахунок перебудови гормонального фону вони гладшають. Чимало опускають руки, бо думають, що це до кінця життя. В мене теж таке було. Закінчувала школу із вагою 68 кілограмів при нинішніх 54. Були дієти, голод, не хотілось йти на тренування. Десь півроку я зовсім не займалась. Поряд зі мною опинився тоді мій тренер, який змотивував та підтримав. Тому цей період треба пережити, контролювати харчування і займатись спортом. Приємно, що до цих настанов прислухаються мої діти. 15-річна Настя була чемпіонкою області із легкої атлетики, а 12-річний Оскар має такі ж успіхи у боротьбі та важкій атлетиці. Впевнена, що спорт загартовує характер, робить пунктуальним, кращим, ніж ти був раніше…

– Цьогоріч ваша дочка закінчила школу і одягнула на випускний оригінальну сукню. У соцмережах це викликало ажіотаж. Розкажіть про цей інцидент детальніше.

– Я дуже щаслива, що у нас дуже дружні стосунки із Настею. За весь період навчання жодного разу не перевіряла в неї та сина домашні завдання. Із донечкою спілкуємось на будь-які теми. Авторитет та її довіру завоювала тим, що стала із нею переписуватись у соцмережах, адже особисте спілкування для підлітків важче. Я шукала шляхи порозуміння, можливість спілкуватися і знайшла, я увійшла у її світ і спробувала бути там із нею, у нас вийшло! Дочка просила поради у вирішенні тих чи інших проблем, а я відповідала. Вона прислуховувалась, і в результаті виходило так, як я казала. Найсмішніше, що ці переписки тривали півночі, а вранці ми поводили себе так, наче і нічого не було. Крім того, коли діти хочуть щось зробити, я даю тільки поради. Рішення вони приймають самі, відповідно наслідки на їх совісті. Увесь процес виховання, звісно, проходить разом із батьком. Як чоловік він більше спілкується із сином, а я із дочкою. Але ми всі одна велика єдина родина!

Щодо плаття, то його фото дочка знайшла в Інтернеті. Дійсно, модель вразила – було добре видно ноги та декольте. Я вибір дитини підтримала. У Вінниці ми знайшли майстриню та придбали разом тканину. Разом їздили на примірки та уточнювали усі нюанси. Сукня дочці личила і дійсно підходила під стан її душі, вона відчувала себе в ній дуже гармонійно, що вважаю важливим. Так, я приблизно уявляла, що це буде і яку реакцію викличе у жмеринчан. І вона була бурхливою, особливо у людей старшого віку, які звикли до совдеповського строю, де ніхто не має права виділятись. Поза спиною вони називали мою дитину голою, із товстими ногами, і що куди це дивляться її батьки, і яка це ганьба. Однокласники розуміли, і косих поглядів від них не бачили. Ми та Настя на весь негатив реагували спокійно, адже не живемо стереотипами, не залежимо від думки інших і обожнюємо свободу дій та думок. Тож від випускного отримали круті емоції та яскраву фотосесію.

– До речі, у вас теж чимало світлин, де ви демонструєте відмінну форму.

– Це моя слабкість. Найекстремальніша була взимку біля річки, де у мороз я позувала у легкій сукні. Також запам’яталась фотосесія у стилі амазонки, бо вона відображає мій характер повністю. Завжди кажу, що найстрашніше у цьому житті — це шкодувати про те, чого не зробив. Тому всі свої мрії та бажання втілюю у життя. Нещодавно стрибнула із парашутом, висота 3000 метрів, а ще мрію переїхати нарешті до Вінниці, бо у рідному місті мені вже затісно.