Доброго дня, шановна редакціє. Хочу звернути увагу на таку велику проблему нашої держави як совкові стандарти управління в нашій армії.  Мене це дійсно турбує, бо в країні війна вже 4 роки, і, здавалося б, армія має бути на високому рівні, а що ми бачимо на практиці? Масове звільнення військових, у яких закінчується контракт, тобто армія фактично розвалюється.  І основною проблемою є не так заробітна плата, як ставлення керівництва частин до особового складу.  Керівництво ходить у своїх величезних коронах і не бачить особистих проблем підлеглих. Дуже часто робочий час військовослужбовців не нормується.  Наведу приклад на військовій частині недалеко від Вінниці, до якої має завітати перевірка. І що виявилося є нагальним на сьогоднішній день – це стройова підготовка, і командир приймає рішення провести заняття у особистий час особового складу у вихідний день, суботу(15.09.2018), а якщо погано вийде – то й у неділю, при тому, що вже не перший день проводяться стройові огляди по декілька годин простоювання особового складу на плацу.

І це все відбувається тоді, коли в країні війна,  коли хлопці хочуть реальних занять з бойової підготовки. На цьому прикладі ми бачимо реальне нехтування особистим часом підлеглих (так у Статуті внутрішньої служби вказується, що для військовослужбовців, крім строкової та курсантів, встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними, а також стаття 50 Кодексу законів про працю тлумачить, що тривалість робочого часу не повинна перевищувати 40 годин на тиждень). У багатьох є плани на цих два дні вихідних, це відпочинок із сім’ями,  допомога батькам (оскільки осінь і роботи достатньо), а інформацію про “робочі” вихідні довели в п’ятницю, тобто, можливо, вже запізно, щоб люди поскасовували свої плани і обіцянки допомоги. А чисельність нарад – взагалі це щось: дуже часто офіцерам доводиться раніше прибувати в частину на шикування для доведення інформації, після чого приблизно через годину проходить розвід на плацу, де знову відбувається доведення інформації, після розводу відбуваються наради по підрозділах і доведення інформації, після обіду знову нарада, після якої наради по підрозділах, потім, приблизно через 2 години, в кінці робочого дня відбувається шикування на плацу для проведення бойового розрахунку і доведення знову ІНФОРМАЦІЇ,  де в більшості випадків таке доведення затягується за рамки робочого дня, і дуже часто немісцеві хлопці не встигають на автобуси і пізніше приїздять додому. І це ще, не рахуючи наради між гаражами.

Також дуже цікавим моментом життя даної частини є рішення командира до одноманітності, яке передбачає здачу коштів (у розмірі 100 грн.) військовослужбовцями для закупки так званих нацесорів для тривожних валіз. Ці нацесори не передбачені жодним керівним документом і, як було сказано в тлумаченні головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ, це пережиток совкової армії (goo.gl/mszX5F). Для пояснення ситуації, то для таких закупівель потрібно проводити тендер,  а тендеру ніякого не було,  командир сказав, щоб у всіх було,  і коли зберуться кошти, то відбудеться закупівля і всі отримають на складі, тобто явно якісь схеми за гроші особового складу, незважаючи на те, що забезпечення державне. Така ось ситуація склалася у нашому війську, коли князьки вирішують, що вони володарі і особовий склад – це їхні раби. Ми маємо розпад нашої армії,  що є дуже страшним у сьогоднішніх умовах.  І це не лише проблема даної військової частини.

Олег Міхтюк