Ми продовжуємо знайомити із знаменитими землячками, які увійшли у світову історію.

Коли з усіх ефірів та бігбордів лунає реклама про новий мегапопулярний у світі серіал «Величне століття. Нова володарка», я пригадала, як десять років тому відбулось моє перше знайомство із історією цієї легендарної землячки. Так, бо це буде саме вона – захоплена на наших землях, недалеко від Бару, в 12 років подолянка Надія. Вона підійметься із рабства і стане великою султаншею Хатідже.

Так сталось, що моя племінниця вийшла заміж за турка із Стамбула. Оце тоді поїхала я на весілля і найперше попросила розповісти та показати мені місця Роксолани.

– Не ображайся, але у нас її вважають великою інтриганкою.

У мене це викликало невдоволення… Аж раптом, щоб згладити ситуацію, родичі мені запропонували альтернативу: – А хочеш, ми тобі покажемо усипальницю та центр на честь твоєї землячки-султанші, яку найбільше у нас шанують?

З великим захопленням та подивуванням тоді я дізналась про загадкову Надію – подолянку. Бо про Роксолану тоді було вже написано книги, знято фільми, про Надію – нічого!!! Про величну Хатідже у нас на Поділлі ніхто не знав. З того часу я й досліджую долю і успіхи цієї легендарної жінки. З ще більшим подивом дізналась, що були ще інші султанші — подолянки.

У Стамбулі я беру екскурсію, щоб проїхатись місцями саме наших землячок – султанш. Та коли запопадлива екскурсовод показує найвеличніший духовний центр із великою мечеттю на честь Хатідже, але називає її росіянкою – бо там більше саме російських туристів, я роблю слушне зауваження і вдаюсь до послуг турецьких та наших дослідників.

Повірте, це не менш захоплююча історія про легендарну українку, подолянку, яку захопили недалеко від Бару. До речі, багато хто не перестає стверджувати, що й Роксолана була захоплена на Поділлі, у сусідньому із Барським – Чемеровецькому районі Хмельницької області.

У Туреччині століттями була мода на подільських жінок. Вони вважались у великій імперії еталоном краси:

– Краса цих жінок, навіть простих селянок, вражає. Вони були високими, ставними, з правильними рисами обличчя, із красивою шкірою та густим світло-русим волоссям, блакитними чи зеленими очима – вони блищали, як сапфіри. Це були кішки-сарни неймовірної краси, – знаходимо спогади очевидців того часу. Такою була Надія.

Тому так часто і здійснювали набіги татари із Криму на наше Поділля. Бо, як відомо, наших невільниць у полон брали саме вони і вже потім продавали турецьким вельможам чи до гарему.

Так і проста сільська дівчина Надя, як і Роксолана, донька священика, була куплена на невільничому ринку турецьким пашею та подарована матері султана Кесем як прислуга. Невдовзі вона стала улюбленою жінкою султана Ібрагіма. 1 січня 1642 року народила йому сина Мехмета. Мала ще двох дітей. Ще один син – помер. Але недовго цікавила дружина Ібрагіма. Він здобув славу великого розпусника і прозвисько Безумний. Бо не лише за порадою своєї матері вбив 16 своїх братів, але й викинув маленького Мехмета у фонтан. Далі, за нашіптуваннями матері, хотів убити спадкоємця–сина. Лише чудо врятувало дитину. І саме це налаштувало Хатідже – Надію проти нього. Та так, що вона вступила в таємну змову. Невдовзі Ібрагіма стратили за наказом авторитетного мулли. А Надія –подолянка стала матір’ю 7-річного султана. Але Кесем зробила все, щоб 21-річна мати молодого Мехмета не стала його регентом, бо керувати імперією хотіла вона. І керувала до того часу, коли Надії не стало відомо, що вона готує замах на її малолітнього сина. Тоді Надія знаходить союзників. Знищує Кесем-валіде і стає султаншею – регентом. Вона вміло управлятиме великою імперією аж до повноліття сина.

Неймовірно, але саме Надія-подолянка за допомогою безкомпромісного паші Мехмета подолала корупцію, в якій потопала країна. Щоправда, довелось стратити більше 30000 корупціонерів. То, може, нинішній владі повчитись управляти в неї?

Надія офіційно отримувала зарплату султанші, яка дорівнювала 8000 доларів щоденно. В рік це було більше 3,5 млн дол. Уявіть, яке це багатство було тоді. Роксолана мала менші прибутки – 2, 5 млн доларів у рік.

Як відомо, Роксолана ніколи не бувала в рідних краях. А ось Надія побувала. Вона на прохання українського гетьмана Дорошенка разом із сином Мехметом здійснила похід на Поділля, щоб допомогти козакам боротись із польською шляхтою. На той час столицею Поділля – нині Вінницької та Хмельницької областей — був Кам’янець-Подільський. Тут і зупинялась Надія із сином, взявши все Поділля під протекторат своєї імперії.

Про присутність Надії та сина свідчать й до сьогодні існуючі в Кам’янці мечеті та перебудовані під них костели. Це сталось у 1672-73 роках.

Тоді Надія подорожувала Поділлям. Знайшла своїх рідних. На жаль, точну назву села та району, де вони жили, історія не зберегла. Між Баром та Хотином – лише це вказують історики. Є свідчення, що Надія знайшла тут свого брата Юрія та забрала його до Стамбула, зробивши там його пашею. Він відомий під ім’ям Юсуф-ага. Надія померла у 1683 році. Юрій – на 5 років пізніше. Тепер на її честь в Стамбулі – поряд із популярним серед наших Єгипетським ринком — возвеличується неймовірної краси мечеть разом із комплексом благодійних споруд.

Іронія долі полягає в тому, що перша наша землячка Роксолана розпочала Величне століття правління жінок в Османській імперії, а інша – подолянка Надія завершила жіночий султанат.

Але, як виявилось, і Надія не єдина жінка-подолянка, українка, разом із Роксоланою, які стали турецькими султаншами. Там збереглись свідчення про Марію (Шехсувар) – дружину онука Надії. Дружиною онука Роксолани була Ольга. Неймовірно популярною була ще одна подолянка Маріца. Історія турецьких султанш нараховує ще 3-х Ольг та Віру – українок і наших землячок. І це лише те, що офіційно досліджено. Неважко здогадатись, скільки української крові розбавило турецьку, коли взяти статистику – в Османську імперію потрапило 220000 невільниць з України. А в Туреччині досі мода на нащадків наших напівукраїнських шехзаде із голубими очима та русявим волоссям. Ось такі наші славні жінки, що із рабинь зійшли на трони і засвідчили неймовірну силу волі та жагу до життя, материнську самопожертву. По суті, українізували велику Османську імперію.

– У жилах наших султанів текла лише одна мільйонна турецької крові, — зізнаються тамтешні історики. А української – найбільше! Тому досі турецьких чоловіків там манять українки-подолянки. А кінематограф просто «помішався» на серіалах про наших султанш. Отож, не пропустімо і цей, про нашу Надію – Хатідже, яку возвеличує Туреччина. Може, і нам вже пора згадати її, як і Анну — королеву Франції, Єлизавету – Норвегії. Бо виходить, що всюди правили наші королеви та султанші – лише не у нас. До речі, в крові імператорів Російської імперії не було й краплі української. Ось такі парадокси!

Нагадую, серіал, який став бестселером у Туреччині
про Надію-Хатідже, стартує 24 вересня.