Такий висновок можна зробити з того, що окрема група депутатів обласної ради намагається блокувати проект рішення бюджетного регламенту, ініційований керівником Вінницької обласної «Самопомочі» Ігорем Хмілем. Таке блокування відбувається на етапах розгляду в комісіях, аби унеможливити проходження цього проекту рішення до сесійного голосування.

Адже основними засадами бюджетного регламенту є участь усіх інститутів громадського суспільства на всіх етапах складання бюджету, а також на етапі затвердження. Важливим також є посилення ролі депутатів у бюджетному процесі.

Наявність цього документа має чітко унормувати бюджетний процес, що дасть змогу заздалегідь готувати, розглядати та затверджувати головний фінансовий документ області. Адже на сьогодні депутати облради на бюджетних сесіях голосують майже «наосліп» за «пакет питань», не знаючи суті того «пакету».

«Ініційований мною проект рішення передбачає фіксацію основних стадій процесу складання бюджету.  Документ, для якого обов’язковим механізмом є громадські обговорення як у робочих групах, так і на етапі затвердження цілісного документа. Громадські слухання нестимуть інформативний та рекомендаційний характер, що є дуже важливим для суспільства, адже громада матиме можливість вносити до обговорень значущі для простого населення області питання», — говорить Ігор Хміль.

Також документ передбачає посилення участі депутатів обласної ради у бюджетному процесі, яка на сьогодні є мінімальною. Адже облдержадміністрація подає вже затверджений документ, без урахування пропозицій депутатів обласної ради. Голосування відбувається без досконалого вивчення питань депутатами.

Ігор  Хміль наголошує: «На сьогодні більшість депутатів підтримують даний проект рішення. Три постійні комісії Вінницької облради підтримали пропозицію внести на сесійне голосування бюджетний регламент».

Проте його не підтримали очільники бюджетної комісії     Г. Мазур та комісії з питань місцевого самоврядування Л. Білозір. Дивно, адже сам «бюджетник» Геннадій Мазур мав би бути ініціатором такого проекту рішення.

Цікавим є той факт, що на сьогодні поряд із проектом рішення від Ігоря Хміля на розгляд постійних комісій від депутата М.Копачевського поданий майже ідентичний проект рішення, створений двома місяцями пізніше. Тож навіщо подавати подібний документ, якщо можна шляхом правок, враховуючи всі пропозиції депутатів, доопрацювати вже поданий проект рішення? До того ж, зі свого боку депутат Ігор Хміль наголошує: «Заради громадських інтересів я готовий до конструктиву, діалогу з усіма політичними силами. Готовий до обговорень, доопрацювання проекту рішення,  внесення правок тощо».

Але примітно, що альтернативний проект рішення від М. Копачевського не передбачає громадських обговорень під час складання бюджету.

Тому очевидно,  що у такий спосіб деякі депутати хочуть «втопити» проект рішення від Ігоря Хміля, аби уникнути прозорості у бюджетному процесі й не допустити громадськість до участі у підготовці головного фінансового документа області, продовжуючи ігнорувати важливі потреби населення.

Водночас ці самі депутати щодня намагаються запевнити людей у своїй відкритості, прозорості та «європейськості». Проте фактично жонглюють підміною понять, аби вчергове ввести в оману народ. А проекти, зорієнтовані на користь народу, нівелюють. При цьому намагаються невдало апелювати до 119 статті Конституції України, спотворюючи її суть та заходячи в протиріччя. Так, у своєму листі департамент фінансів Вінницької облдержадміністрації щодо неприйняття проекту бюджетного регламенту, а також депутат  Г. Мазур опираються на деякі статті Бюджетного кодексу України, а також на 119-ту статтю Конституції України. Однак необхідно наголосити, що саме статтею 119 (пункт 6) Конституції України передбачено, що «місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують взаємодію з органами місцевого самоврядування».

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування вправі укладати відповідні угоди, створювати спільні комісії тощо. Тобто у такий спосіб — шляхом взаємодії — адміністрації забезпечують поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів.

Тож очевидно, що противники бюджетного регламенту насправді не хочуть взаємодії з громадами, а прагнуть й далі ігнорувати потреби людей.

Отже, сподіваємось, що здоровий глузд переможе і головний самоврядний орган  Вінниччини насправді стане прозорим і буде виконувати основне своє призначення – бути голосом народу, а не голосом особистих амбіцій, самопіару чи ареною корисливих інтересів.

Єлизавета Лисак