Потрійні клопоти і така ж потрійна радість. У вінницькому «Центрі матері дитини», що на Старому місті, на світ з’явилася трійня.

Тепер 25-річна Ліля Горошинська із Бершадського району потроху звикає до статусу багатодітної мами та вчиться розрізняти новонароджених донечок — Злату, Лесю і Лізу. Нашому виданню вона розповіла про своїх малят.

– Родом я із Теплицького району. Але 13 років тому переїхали у Флорино, що біля Бершаді. Навчалась на менеджера з туризму та екскурсовода, втім, за фахом жодного дня не працювала. Історія знайомства із моїм чоловіком Сергієм звичайна. Наша тітка тримала в кафе у райцентрі, а я була там барменом. Коханий таксував. Я іноді замовляла таксі. Ось так ми познайомились та закохались. Сергій підкорив щирістю, ніжністю та турботою. А ще у нього дуже гарні карі очі та темне волосся. Саме про такого чоловіка я мріяла, — із усмішкою каже Ліля. — Зустрічались ми понад п’ять років. а тоді вирішили завести дитину, бо обоє цього хотіли. А коли тест на вагітність показав дві смужки, офіційно оформили наші стосунки. Десь на десятому тижні вагітності місцевий гінеколог послав мене на УЗД. І вже там мені повідомили, що матиму двійню. Чесно кажучи, я була готова до цього, адже у моєї двоюрідної сестри також двоє малят, були й раніше в родині близнята. Та не пройшло й кількох хвилин як лікар заявила, що є підозра на трійню. Відправили нас у Вінницю, щоб таки пересвідчитись, скільки діток народжу. Медики підтвердили, що це трійня. Я тоді і сміялась, і плакала. Не вірилось, що мені так може пощастити. Коли після розмови з фахівцями я нарешті сповістила, що подарую трьох онуків, мама дуже зраділа. А ось чоловіку новину повідомила через Інтернет, на той час він був на заробітках. Сергій спочатку не вірив, довелось надсилати фото з УЗД. Коханий теж був неймовірно щасливий, і разом ми мріяли, що обов’язково буде синочок. Але на 16-му тижні вагітності ми дізнались, що народяться дівчатка. Я ще жартувала тоді з чоловіком, що йому пощастило, адже з наступного року, кажуть, відмінять святкування 8 Березня.

За словами Лілі, вагітність у неї протікала складно. Тричі лежала у лікарні, аби із дітками все було добре. Молитва та Боже диво допомогли.

– Народжувала я на 34-35 тижні вагітності у Вінницькому пологовому будинку №3. Пологи пройшли добре, і за це щира подяка всьому персоналу медичного закладу, особливо лікарям Сергію Чечузі та Ганні Гаваньо. Першою на світ з’явилась Злата із вагою 1840 грамів та зростом 44 сантиметри. Назвали ми її на честь сестри чоловіка, вона дуже красива. Леся — 1850 грамів та 45 сантиметрів, отримала ім’я на честь моєї сестри. Лізочка важила 2030 грамів та мала зріст 46 сантиметрів, назвали як королеву Великобританії. Чотири дні дівчатка були у реанімації, бо спочатку погано дихали. Пригадую, як вперше побачила їх на другий день після пологів. Вони були такі крихітні, бо втратили трохи вагу, із спеціальним медичним обладнанням, що я сліз не могла стримати. Нині ми вже вдома, допомагають мені з малечею мама, рідна та двоюрідна сестри. Донечок розрізняю за щічками та характерами. Леся та Ліза – близнятка. Донечки дуже схожі на татка, усі чорняві, мають густенькі чорні коси.

Молока в мене немає, і годую малят спеціальною сумішшю, – каже мама Ліля. – Ми дуже сумуємо за татом і чекаємо на нього.

У Бершадському районі трійні не було вже 30 років. Втім, Ліля зауважує: вона легка на руку, тож бажає всім землячкам відчути щастя бути мамою, особливо багатодітною.

Віталіна Трудько