Хоч жили без особливих статків, але й не бідували. Головне, що чесно. Але 13 років тому Миколу на роботі в обличчя вдарив копитом кінь. Розбив голову… На щастя, чоловік вижив. Лікарні, операції. Але від удару утворилась пухлина. Вирок страшний — онкологія… Знову лікарні, обстеження, операції.

Все гіршало й гіршало, незважаючи на усі зусилля лікарів. За ці роки боротьби розвинулась вже найважча — четверта стадія онко. На обличчя та тіло Миколи вже було страшно подивитись. Але ми не здавались. Бо іншого вибору не мали… Звісно, про роботу довелось забути. Жили на пенсію Миколи — 1452 гривні. Це все на харчування, життя… А ще ліки, таблетки, які інколи доводилось декілька разів на ніч приймати, як чоловік криком кричав від болю… Як його рвало, крутило… Як він танув на очах… А я ж теж хвора…

Й щороку ми із чоловіком їздили на МСЕК на експертизу. Треба було доводити, що він інвалід, справді хворіє, а не вигадує. Такий от закон… У цьому році Миколі мали врешті дати пожиттєву групу та й звільнити від автобусів, черг та вичікування під кабінетами. Ми мали пройти комісію до 1 серпня та надати усі документи. Зробили це ще 23 липня… Але наприкінці серпня довгоочікуваної пенсії так і не отримали. Незрозуміло чому… Ані копійки! Звертались до сільської ради, але там пояснили лише, що «…мовляв, ви документи кудись та чогось здали невчасно…» Тож у вересні мусили звертатись за підтримкою до активістів. Це вперше, коли Микола на когось скаржився… Ті пообіцяли дізнатись, в чому проблема, звертались до управління Пенсійного фонду.

А як жили ми ці два місяці без копійки? Вірніше, існували… Скажу так — страшно та бідно. Добре, що допомагали діти, сусіди, небайдужі люди… А вже на початку вересня до нас прийшли з сільської ради й пояснили, що «…ваше питання вже давно було позитивно вирішене!» Але чому ми два місяці не отримували ані копійки? Нам пообіцяли, що наприкінці вересня врешті отримаємо довгоочікувану пенсію. За два місяці разом! Та Микола до неї так і не дожив…

Коля вже відчував свою смерть, сказав, що час настав. Це сталось в ніч з 9 на 10 вересня… Відмучився… Кого тут винуватити? Скоро вже закінчиться вересень… Тож чи отримаю я пенсію покійного чоловіка? За ті два місяці?

Ми дуже вдячні племінникам Слобожанам, Юрію Комарчуку, сусідам Галині та Олександру, Надії та Геннадію й усім, хто підтримував нас у цій страшній біді. Дай вам, Боже, здоров’я, вам та вашим рідним і близьким!

З повагою, Валентина
Вогнивенко, с. Байраківка»

Коментар прес-служби Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області:

– 13 вересня родині даного громадянина була нарахована допомога на поховання в розмірі двох пенсій. Стосовно пенсії за серпень та вересень, які чоловік не отримав, то його дружина має звернутись до наших працівників у Немирові чи Тульчині із паспортом, ідентифікаційним кодом, свідоцтвом про шлюб та іншими документами і написати заяву про отримання недоотриманої пенсії за два місяці. Це треба зробити вже у жовтні, коли відбудуться пенсійні нарахування за попередній місяць. Тоді вона отримає усі кошти.