Видовий ряд листопадних кущів, що застосовуються в озеленені в нашому кліматі, має одну істотну особливість. Вони дійсно листопадні. Які види ще задовго до сильних морозів, які з першими морозами, але до зими сад вже виглядає голим. Понурим. Ні, для когось й «всяка погода, благодать». В осінньому й зимовому саду своя чарівність Але хтось й зажадає від Природи продовження літнього свята в своєму саду. Посадіть в своїх володіннях пироканту. Й буде Вам свято! З деякими умовностями, що стосуються кліматичних особливостей України, піроканта є вічнозеленим, декоративним, високо-декоративним чагарником. Піроканта до самої зими буде Вас радувати своїм не опадаючим на зиму листям. Мало того! Прикрасою, з кінця літа, всю осінь, й навіть зимою, буде служити її надзвичайно щедрий регулярний врожай яскравих, виразних плодів. Розмірами з плоди червоної горобини. Числом незліченним! Справжній феєрверк барв та вражень. Так ось, про умовності. Зимою, ще до настання сильних морозів, піроканту потрібно перетримувати вкритою. Тому що, трапляється, в сильні морози деревина рослини, вище сніговового покрову вимерзає. Будучи промороженою при температурах повітря нижче за 20 градусів за Цельсієм. Не вкритого завчасно на зиму гілля. Про зелене листя піроканти ранньою весною, прямо з під снігу, тоді й говорити навіть не прийдеться. Да. За літо після санітарної обрізки рослина здатна відрости, відновитися. Але ж наші цілі й задачі були поставлені, щоб й з ранньої весни, самої ранньої весни, мати в своєму саду вже зелені насадження. Якщо зважати на існуючі, наперед відомі обставини, й робити все правильно, той весною Ваша піроканта порадує Вас смарагдовою зеленню свого листя. Від багато чисельних з осені яскравих ягід плодів, мало що залишиться. Вони в зимову пору спасуть від голодної, холодної смерті не одну пір’їсте створіння, що залюбки оселилося в Вашому саду. Так, плоди піроканти, хоча й не придатні в їжу людині, та є важливою складовою кормової бази для багатьох видів пташок, що зимують. А кожна пташина, що переживе зимову стужу, наступним літом відпрацює подароване Вами право на життя, невтомною боротьбою з садовими шкідниками, кудла біль ефективніше й для нас, людей, безпечніше. Чим те саме можна досягнути за допомогою самого, найбільш щедро наповненого, флакону садової отрути. Піроканта красиво виглядатиме будучи розміщеною посеред газону в єдиному екземплярі. Такий собі виразний, яскравий акцент. Нащо й наскільки тільки здатен політ фантазії, піроканту можливо застосувати в групових посадках. Колючки притаманні піроканті, живоплоту з неї, допоможуть стати дійсно нездоланною живою загорожею. Отримала розповсюдження практика застосування піроканти в використанні її посадкового матеріалу при створенні елементів формового саду, нівакі. Різноманітних декоративних пальмет, стрижених фігур, що формуються на заздалегідь створеному каркасі, та без такого. За допомогою піроканти не раз вдавалось придати свій особливий, неповторний вигляд стінам будівель, огорожам, підпорним стінкам, чи крутим каменистим схилам. Ніщо не мішає повторити щось подібне й в своєму саду. Творити. Як горшечну культуру, піроканту вкриту рясними плодами всю зиму,розпочали використовувати для озеленення холодного, неопалюваного сильно, зимового саду. Засклених: балконів, лоджій та терас. Насадження піроканти добре переносять,й навіть потребують, регулярної формуючої обрізки. Якщо цю роботу виконувати з дальнім прицілом. То можливо використовувати обрізані після формуючої обрізки гілляки, особливо з рясним плодоношенням, як матеріал для флористичних композицій в холодну пору року. А в нас започаткована практика всі обрізки гілля піроканти утилізувати в якості сировини для нарізання з них живців для послідуючого вкорінення. Як під зиму. Так і літнім живцюванням. Вкорінюються живці піроканти, що підзимнім розмноженням, що літом, дуже навіть непогано. Потреба в захисті піроканти зимою від надмірного переохолодження, та достатньої кількості світла літом, визначають її місце вирощування в саду. Південні схили, або будівлі, що дають захист зимою від пронизливих холодних північних вітрів, що розташовані з північної сторони від запланованого місця вирощування піроканти, будуть завжди бажаними в застосуванні. При тому літом легка напівтінь в обідню пору не буде зайвою. Навпаки! Тільки добавить яскравості фарб смарагдовому листю. Ґрунти? Якщо Ваше володіння вже успішно існує на тих ґрунтах, що існують , то скоріше за все й Вашій піроканті вони прийдуться до вподоби. В цьому плані рослина на причуд пластична, невибаглива. Від звичайної городньої землі що є звичайною для більшої частини України, до специфічних умов існування в каменистому ґрунті, вапнякових осипів, всюди можливо з успіхом вирощувати піроканту. Терпить рослина й бідні піщані ґрунти. Піроканта, рослина достатньо посухо стійка. Але за догляд віддячує куди більш багатими приростами , буянням фарб, й ще більш щедрим плодоношенням. З цим в піроканти все чудово. З рослиною нам на причуд повезло. Часто, від великої кількості плодів, рослина піроканти змінює гаму кольорів частини ландшафту, з зеленого, на яскраво червоний, оранжевий, чи жовтий. В залежності від вибраного Вами сорту піроканти. Чи не правда, що така метаморфоза буде приємною? З відомих ботанікам, семи видів піроканти, які зустрічаються в природі південної Європи, та Південно-Східної Азії, й ще південніше, піддалися інтродукції в більш північний клімат тільки 2 її види. Піроканта вузьколиста. (лат. P. augustifolia) Та піроканта яскраво-червона. (лат. P. coccinea) Стараннями селекціонерів вже й представлені на ринку посадкового матеріалу, їх ряд сортів. Що окрім їм притаманних сортових відмінностей, наділені ще й кращою зимостійкістю. З’явились й в нашій колекції рослин піроканти. Спочатку висадили піроканти, що йменувалися як Піроканта яскраво-червона, та Піроканта вузьколиста. Ростуть. Перезимували не раз, й без рекомендованого спеціального укриття на зиму. Потім з’явився сорт піроканти Оранж глоу. За свої яскраво помаранчеві плоди, вдало обізванний оригінатором сорту, як «Помаранчеве сяйво». Вдало вибрана назва! Розмножуємо й самі вже цей сорт піроканти. Що дозволило мати її декілька цінових та розмірних відмінностей. В контейнерах діаметрами 5, 12 сантиметрів. Та в 12 літрових великих контейнерах більш дорослі рослини. Для тих, хто готовий себе спробувати в самостійному розмножені піроканти «Оранж голоу», методом вкорінення живців, шукайте її в розділі сайту Розсадника декоративних культур Гуменюка М.С. http://catcut.net/JzJw «Черенки одревесневшие (не вкорінені)». Мій власний успішний досвід її вкорінення підзимньою висадкою живців в череночні ящики, дозволяє пропонувати й всім бажаючим, спробувати себе в такому, навіть зовсім посильному, й цікавому зайняті. Дійсно. Чи є доцільним обов’язково кожен раз переплачувати за більш дорослий, значить й більш дорогий посадковий матеріал? Цією весною розсадив на маточник сорт піроканти Сорйл Д.Ор … Відмінною особливістю в якої є рясне плодоношення плодами жовтого кольору. Та дещо з більшою здатністю до успішної зимівлі в умовах клімату України. На відміну від в материнської форми, з якої було отримано сорт Солейл Д.Ор. Пишуть що він достатньо зимостійкий в кліматичній зоні 6б. Це без укриття на зиму? Сорт піроканти Солейл Д.Ор показав в умовах нашого розсадника хорошу силу росту. Що дозволило ще з зовсім молодих рослин взяти на вкорінення деяку кількість напівздерев’янілих живців. Які успішно вкорінились. Й на даний час вже розсаджені в розсадні контейнери діаметром 5 см. Слід відмітити, що окрім всіх вже перерахованих корисних якостей, піроканта є цінною рослиною не тільки для людей, цінують рослину й бджоли. Як сильний медонос. На початок цвітіння піроканти мають вплив, як фактори місцевого мікроклімату, особливості даного сорту, так і загальні кліматичні особливості пов’язані з розташуванням Вашого саду на території України. Цвітіння піроканти рясне. В білих, та рідше в рожево жовтих тонах. Квіточки не великі, зібранні в суцвіття щитки. В строки з кінця та на початку літа. «Краще один раз побачити»… Й не один. А постійно милуватися, посадивши в своєму саду красуню піроканту. В Вінницькому ботанічному саду спостерігав за екземпляром піроканти, що була очевидно висаджена в дендрарії ще за часів закладення ботанічного саду, в далекому тепер, 1963 році. А це десятки й десятки років кліматичних умов що змінювались з часом. Й росте! Без всякого укриття на зиму, як того рекомендують робити. І все така ж красуня…
Мирослав Гуменюк