Слово «біда» миттю влазило в серце кожного жителя прилеглих сіл та міст… Майже півмільйонна Вінниця з жахом споглядала зарево із вогню, страшні гриби від вибухів, що виростали на півнеба. І не знала, куди тікати і чи потрібно це робити. Із такими масштабами катастроф на Вінниччині навіть уві сні ніхто не стикався. Коли почало хитати будинки і бабахкати так, що закладало вуха, розпочалась паніка. Люди втікали не лише із прилеглих сіл, а й Вінниці…

Наші кореспонденти тоді в числі перших вирушили в епіцентр вибуху. Десяки тисяч сімей відразу із шести навколишніх населених пунктів — Медвідки, Лаврівки, Дорожного, Павлівки, Сальника та Калинівки, захопивши із собою тільки документи та гроші, тікали із домівок на машинах, велосипедах, на конях та мотоблоках… Інші сідали у муніципальні автобуси, які надали з Вінниці. Подалі від пекла…

У повітря злетіло 32000 снарядів. Їх вартість експерти тоді оцінювали у 800 млн. Ось така страшна сума грошей пішла на найстрашніший «феєрверк» для мільйонів вінничан, який активно тривав до ранку. Поодиноко — місяцями. А відлуння залишиться на все життя.

Вже тепер чиновники констатують: міни та снаряди із арсеналу пошкодили понад 5000 будинків на території Вінницького та Калинівського районів. Левова частка з них була у Павлівці, яка найближче до епіцентру подій — там отримали пошкодження 1105 дворів. Було замінено майже 4,3 тисячі вікон. Шифер, дерево та інші будівельні матеріали привозили із Вінницької та інших областей.

На ліквідацію наслідків вибухів із держбюджету було витрачено    47 млн зі 100 млн вже виділених грошей. Решту довелось повернути назад, бо до кінця року не змогли їх «освоїти» через бюрократичну тяганину. Цьогоріч з обласного бюджету використали 3 млн грн та виділили ще 5 для компенсації населенню. Відновлювальні роботи продовжуються.

За цей час тричі незадоволені жителі виходили на імпровізовані мітинги, щоб привернути увагу влади до їхніх проблем. Жалілись на місцеву владу Гройсману, коли той приїздив на місце «НП». Вийшли і на річницю. Але Андрій Гижко, перший заступник голови ОДА і голова БПП, заявив, що, мовляв, образливо, бо недоліки бачать, а колосальну зроблену роботу не помічають….

У Медвідці Вінницького району люди у розпачі. За рік у них відремонтували сотні будинків, встановили вікна та двері. Але через нові підриви на місці боєприпасів повторні тріщини. Житло у приміському селі впало в ціні вдвічі, чимало виїхало на заробітки, аби самотужки відремонтувати житло.

– До інших приїздять чиновники, міністри… А до нас — жодної душі. Мабуть, бояться, бо в нас дорога до села від траси — наче після бомбардування. А після вибухів танками її ще гірше розбили, — каже постраждалий Володимир Бондарук. – Маю посвідчення «афганця» та інваліда другої групи. Але мені дали мішок чорнової штукатурки. Від держави отримали два вікна, але і їх поставили без підвіконня. Ще п’ять я купував сам і віз із Умані. Витратив близько 15 тисяч гривень. Компенсацію так і не отримав.

Родині Ковальчуків Ніні та Григорію придбали будинок, який зруйнували снаряди, за державні кошти. Обійшовся він у 30 тисяч доларів.

Зрештою, це повідомили вже всі ЗМІ. Але у всіх досі на вустах основне запитання — хто це вчинив і чому через недосконалість системи чи чиєсь «розгільдяйство» область повинна була віддати 53 млн таких потрібних грошей назад через «неосвоєння»! Люди, лише вдумайтесь — ми, постраждала без нашої вини область спокійненько так віддали назад 50 млн. Бо не освоїли. І не допомогли «вінницькі» на всіх щаблях влади. Хоча тут, напевно, сам Бог велів приймати якісь особливі закони чи директиви.

А так: забирайте — бо в нас  рай.

На жаль, не рай, а пекло. Бо ця місцина з часу вибухів чи й до них стала для одних місцем подвигу — бо гасити та вивозити звідти техніку означало буквально ризикувати життям. Для інших — злочинної недбалості. Бо вже після катастрофи «на світ» почали вилазити вражаючі недоопрацювання. Склад боєприпасів недостатньо охоронявся, не вистачало кадрів. Знову не були освоєні виділені кошти на реконструкцію…

Якесь замкнене коло недбалості.

І якщо сюди ще додати, що досі ніхто не знайшов (чи хоча б близько не підійшов), хто і за що «підірвав найбільші в країні склади» — виникає резонне запитання: а для чого ми тоді тримаємо 500-тисячну армію силовиків?

Бо ж, як кажуть, «міленіум надворі». І вже по маленькій крапельці можна знайти не лише рідину, але й місце її виробництва та ідентифікувати тих, хто це зробив, із іншої країни. І справа Скрипалів, яка одночасно розслідується із нашою Калинівською трагедією, це довела.

Щодо самого розслідування трагедії, то воно нині під сімома замками. Кажуть, що справа вже має понад півтори сотні томів. Про підозру нікому не оголошували, але до адміністративної та дисциплінарної відповідальності притягували. І заплатили ці «стрілочники» лише мінімальні штрафи. Допитано понад 900 осіб та проведено чотири слідчих експерименти. Зрозуміло, що розглядаються різні версії. Сьогодні найвірогідніша — вибухи могли статись через наземну диверсію. На відкритому майданчику зберігання реактивних снарядів БМ-21 «Град». Що, мовляв, сюди диверсанти спрямували дрон із вибухівкою. Відомо, що в Калинівці не була забезпечена належна охорона арсеналу, тому диверсійній групі противника було легко потрапити і на саму територію. Водночас, попереднє слідство повністю спростовує заяви, що склад був підірваний саме бомбою. Про виявлених «вдребедень п’яних» офіцерів повідомляв військовий прокурор Матіос. Але їх могли напоїти в той день спільники диверсантів. І ці зловмисники могли зовсім не бути диверсантами, які полювали за зброєю. Це могли бути вчорашні керівники, які таким чином маскували нестачу зброї, яку кудись сплавили… Або ж ті, хто саме так хотів підставити новопризначеного командира, який почав рити «куди не слід». І ще одне — найбанальніше: склади детонували через вік і неналежне зберігання…

Запитань та гіпотез більше, аніж відповідей. І їх на цей раз особливо прискіпливо і кровно чекає почути вся Вінниччина, яку та ніч поставила на коліна перед безпомічністю, відчаєм і споконвічним запитанням «ЧОМУ?» А це більше півтора мільйона людей. Тому рік їх ігнорувати і ні разу не провести брифінгу на тему «хто винен?» — це вже якась насмішка над людьми.

Бо ці люди — не бидло, і вони знають, що літають супутники і є міжнародні домовленості. Тому якщо самі не в змозі — можна взяти супутникову зйомку із детальною фіксацією у союзників. Можна зробити й експертизи. Не можемо ми — попросити міжнародних експертів. Люди втомились від такої безкарності. Бо ж і Калинівка — не одна в ланцюгу вибухів на військових складах. І такої ж безкарності…

І з одного боку — ми додатково платимо військовий збір, бо Збройним силам вкрай це потрібно в час війни. З іншого — безкарно допускаємо злітати в повітря мільярдам!

Тут мимоволі пригадується той смертоносний поїзд із вагонами меладжу — особливо небезпечної отрути, яку вивезли із цих складів кілька років тому.

Тоді ще протестували мешканці Козятинщини, інших районів, які вимагали не везти через їхню залізницю і станцію цей смертоносний вантаж… Але його все-таки втаємничено вивезли із області. Хвалити Господа!

Всім не дає спокою основна зачіпка: чому саме в день народження Президента сталась Калинівська катастрофа? Це такий демонстративний і безкарний привіт від ворогів на рідній Вінниччині чи, навпаки, заплутування слідів?

Як відомо, російські ЗМІ та сепар-ТВ одразу висунули свою версію вибухів: мовляв, боєприпаси через спецуправління були ще до цього продані, вивезені із України і поставлені сирійським повстанцям. А зриви — то імітація і замітання слідів.

Складську територію цієї військової частини досі не розміновано. Залишились ще 15% площі.

Тож поки триває слідство, за кошти Вінницької ОДА військова частина А 1119 закупила програмне забезпечення, обладнала нову пропускну систему та інше обладнання. Отримали три одиниці пожежної техніки на базі МАЗа та дрони. Днями військові перехопили навіть безпілотник, що залетів на територію частини. Та він виявився власністю одного із телеканалів, журналісти якого намагались роздобути побільше інформації. Їх попередили про заборону запуску БПЛА та ведення фото-відеозйомки військових об’єктів.

Ми і далі чекаємо відповіді: хто і чому підірвав найбільші військові склади із найнебезпечнішими для ворога снарядами, які в час війни такі необхідні для захисту України і кожного із нас?!

Тетяна Редько,
Віталіна Трудько