Нещодавно я відвідував одну гарну європейську країну біля Балтійського моря. Колишню «совкову», яка, втім, однією із перших вирвалась з радянського ярма…

Нині вона у Європейському Союзі, знову надбала свій той особливий лоск, шарм, статки. Чистота, акуратність, сучасність, що гармонійно поєднана із тими ж пам’ятниками історії, архітектури та мистецтва ще з часів Середньовіччя та Нового часу — будинками, соборами, палацами та бруківкою без жодного провалля… Й гарними, щирими, ввічливими, позитивними людьми… Й хоч і прохолодним, але яскравим сонцем та небом без жодної хмаринки.

Але…

Я спілкувався там із багатьма її громадянами. І більшість дійсно радіє тому, в якій країні вони зараз живуть. Але були й такі, які дуже задоволені європейськими зарплатнею, рівнем життя, державною допомогою, можливістю відпочити будь-де. Їздять на солідних автівках, мають хорошу роботу. Але при цьому відверто ностальгують за «совком», кажуть: «у СРСР було краще набагато»… І «як зараз чудово й гарно живеться у Росії як «правонаступниці СРСР». Як там взагалі ледь не рай на землі із «богом путіним»! І кажуть про це цілком серйозно, навіть намагаються тиснути морально, мовляв, як це увесь світ не розуміє! Але коли цих дорослих, серйозних, адекватних людей спитають, чому ж ви не їдете до «російського раю», вони відразу відмахуються — а чому ми маємо туди їхати, нам і так тут добре! Так, там краще, але і тут нам добре! Зарплата, пенсія, машина, квартира! Нам і тут подобається. І за хвилину — знову співати дифірамби «совку»…

Розрив мозку?! Й таких людей там вистачає! Так і, до речі, у центрі столиці досі стоїть ідол — монумент «червоним стрільцям», які в часи Громадянської війни за більшовицьку пайку щедро залили кров’ю рідну країну, Україну, інші країни… Так, офіційно вони визнані злочинцями, а той режим підданий прокляттю… Але й квіти до ніг ідола досі несуть… Хто?!

Але дуже порадувала молодь країни. Ті хлопці й дівчата, які вчать, крім рідної, ще три-чотири європейських мови — англійську, німецьку, французьку, італійську. Чим побільше мов! Й кожними вихідними пливуть поромами морем до сусідніх країн ЄС. У п’ятницю ввечері, аби у неділю увечері повернутись додому. І дві доби вдихати нове повітря! Дивитись інші столиці, міста, спілкуватись із новими людьми, спостерігати та самому проникатись новим рівнем життя. Новою історією, культурою, мистецтвом, новим духом! Й дізнаватись та вчити для себе щось нове! І вони вже ніколи не ностальгуватимуть за СРСР. Бо бачили зовсім інше життя! І саме за цими юнаками й дівчатами майбутнє країни.

Нічого не нагадує в Україні?!

З повагою,
студент Дмитро