Світла простора зала на третьому поверсі Палацу дітей та юнацтва увішана дипломами і грамотами, прапорами країн, де гастролював колектив зі своїми концертами, тут золотом виблискують кубки з різних всеукраїнських та міжнародних змагань. За тридцять років тренерської діяльності Олександра та Ольги Мацюк зібралося сотні нагород як колективу в цілому, так і їхніх окремих вихованців.

– Наприкінці вересня у Києві на Всеукраїнському конгресі суддів і тренерів ми отримали ще один диплом « Наймасовіший клуб України». Це вже вдруге отримуємо таку відзнаку, – розповідає про останні здобутки колективу художній керівник ансамблю «Грація» заслужений працівник культури Олександр Мацюк.

– Оце так! То скільки ж дітей у вас займається?

– Більше трьохсот точно. «Грація» має три бази: основна у Палаці, філія – на 5-у поверсі «Універмагу», і щойно відкрили третю філію за адресою 600-річчя, 68, там орендуємо шикарну актову залу. Але й на цьому не зупиняємося, у планах відкрити філію десь у Вінницькому районі. До нас приїжджають із Стрижавки, Калинівки, Гнівані… Діти долають відстані та усякі незручності, бо розуміють, що «Грація» – це не клуб-одноденка. У 85-му році ми з дружиною Ольгою набрали першу групу, бо важко було розлучатися із улюбленим захопленням і так наше хобі переросло в роботу.

– Ви з дружиною вже й дітей та онуків, напевно, танцюристами виховуєте?

– Поки що лише діти танцюють – наші сини Павло та Михайло та невістка Аліна – всі троє вже викладачі. А онучці Аріні лише два рочки, ще рано.

– А з якого віку ви радите починати займатися танцями?

– Рекомендовано з п’яти. Іноді бувають виключення, коли уже в три роки батьки приводять дитину, бо вона уже «гарно танцює». Взагалі-то, фахівці з різних видів спорту зійшлися на думці, що у трирічному віці можна починати займатися лише бальними танцями і художньою гімнастикою. Думаю, що й у класичній та народній хореографії можна розробити комплекс вправ для трирічних. Не можна займатися у такому ранньому віці балетом, краще з 7 років. Східні танці радять танцювати з 12 років. В Індії дівчаток до цього віку вчать лише рухів руками та шиєю. Нижню частину тулуба краще не задіювати, так як дівчатка до 12 років ще формуються, щоб не завадити фізіологічному розвитку майбутньої мами.

Але у будь-якому випадку можливі виключення з правил, треба дивитися індивідуально на кожну дитину. Як кажуть поляки: « Як дуже хце, то вольно». Адже у перший рік занять ми з дітьми більше граємось, навантаження дуже дозоване і лише на деякі групи м’язів.

– Відомо, що Ви особисто і ваш колектив мали можливість співпрацювати із справжніми легендами у світі танцю Олексієм Литвиновим та Григорієм Чапкісом.

– Так. З покійним Литвиновим був знайомий з 1986 року. Він тоді був головою Всеукраїнського об’єднання професійних танцюристів і зібрав у Харкові педагогів та тренерів на іспит по міжнародній програмі. І сам давав майстер-клас. От виступає перед ним парочка, але хлопчик такий несміливий. Литвинов йому каже: «Посмотри на меня свысока». Але дитина не розуміє, як це. Олексій пояснює, що той має відчувати себе королем на паркеті, бо якщо танцівник у це не вірить, то й ніхто не повірить. Тоді стає перед цим хлопчинкою на коліно, щоб порівнятися, і своїм поглядом та поставою демонструє, як має виглядати король на паркеті. Цей приклад я не раз застосовував і перед своїми учнями.

– А з Чапкісом як познайомилися?

– З Григорієм Миколайовичем зустрілися у Жмеринці років десять тому. Він приїхав на запрошення місцевої влади та бізнесменів на якісь урочистості. Нас попросили бути його помічниками. Був вражений, як людина у такому віці – йому вже тоді було майже 80 – три години не сходив з паркету. Спочатку він з нами тренувався, потім проводив майстер-клас, а далі ще був концерт, де він мало не у кожному номері виступав. Такими, як Чапкіс, можна тільки захоплюватися.

– Ви вже теж багато років на паркеті ?

– З 10 років, ось уже 56 років… Я навіть сам не замислювався, що уже пів століття танцюю… В парі з Ольгою ще 12 років до шлюбу, і з тих пір вже більше тридцяти років.

– А що за цей час змінилося – танець видозмінюється чи діти інші?

– Бальна хореографія, як і класична, і народна має певні постулати. Але моду у танці задають зірки – це переважно італійці, німці, англійці. Хоча не тільки. Наш земляк Олександр Присяжнюк з Гайсина потрапив у «Книгу рекордів Гіннеса». У 2009 році Саша у парі з Марією Антоновою під керівництвом заслуженого тренера України Володимира Лісунова тричі стали чемпіонами світу у категорії «Молодь», здобули першість у «Європейській програмі», «Латиноамериканській» та «Десятці». Такого у світі більше ніхто не повторював.

Тому моду у танцях диктують чемпіони. Основне, що змінюється, це швидкість. Якщо раніше неабияку увагу звертали на техніку, філігранність рухів, то зараз окрім цього високо оцінюють кількість рухів за одиницю часу.

А діти? Останнім часом дещо важко їх виводити на високий рівень. От у мене була Катя Іванчук. Дівчинка з 5 років займалася бальними танцями, а у 13-річному віці з батьками переїхала в Німеччину. Так от, у 2009 році вона стала Чемпіонкою світу по сальсі. Коштів не вистачало на бальні танці і вона почала займатися «побутовими танцями» – сальса, меренга…Вона – українка, партнером у неї був турок, а чемпіонами вони стали у Німеччині. І таке буває.

Талановиті діти є завжди і у «Грації» їх завжди чекають! Ми розвиваємо не лише спортивні бальні танці, але й сценічну хореографію, що дає нам можливість гастролювати закордоном і своїм мистецтвом радувати іноземного глядача.