Більшість з них були надруковані в 20-х роках ХІХ століття. Найдавніша книга датується 1824 роком, а найновіша – 1936-им. Серед мініатюрних (і доволі симпатичних) видань міститься третій том «Історії Жіль Блаза із Сантільяни» (1828 року) французького романіста Алена Рене Лесажа; п’єси французького письменника Олександра Дюма, які були видані за життя автора; надгробні молитви, белетристика та навіть байки Жана де Лафонтена, які у 1825 році були видані в Парижі. Написані англійською і французькою мовами. До речі, саме французькі мають дуже ошатну палітурку, оригінальне тиснення, корінець з бинтами і «лясе» (закладинку) з натурального шовку.
Бібліотекар відділу рідкісних і цінних видань Ірина Валігура розповідає, що кому належить ця бібліотечка — невідомо. Але те, що вона була складена для перевезення у кареті, – це сто відсотків. Ми бачимо книги, які розміщені у чотири рядки в дерев’яному ящику, що обтягнутий шкірою. «Ймовірно, що у такому вигляді наша каретна бібліотека існує в одиничному екземплярі. Оцінити її нині нереально. Це рідкісні і безцінні книги», — каже Ірина Валігура.
До слова, мода на так звані мініатюрні книжки виникла в Європі наприкінці ХVІІІ століття завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки у рукавичці. А взагалі найменша книжка була видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір складав 16 мм на 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У ній надрукований лист Галілео Галілея.
Ілона ВАЛЬТЕР
