Тобто, мільярдів грошей на безкінечні вибухи складів із боєприпасами і наступні ремонти розтрощених населених пунктів нам вистачає. І на утримання тисяч і тисяч силовиків, що мали би пильнувати за бюджетною копійкою – теж. І на мільйонні у валюті премії для керівників державного газового господарства – також не позичаємо у Міжнародних валютних фондів, власне, як на мільйонні для них же зарплати.

Кажуть, що там секретарка отримує в місяць до 50000 гривень. А от для того, щоб встановити справедливу ціну на газ для населення – грошей у бюджеті немає. Часом складається враження, що того бюджету лише на Верховну Раду, Кабмін та Адміністрацію Президента і вистачає. Ну, ще трохи залишається на силові структури, котрі оберігають спокій цих вальяжних можновладців. І відпустки в них під час війни тричі на рік, і доплати з переплатами аж зашкалюють…

Тому такі вони одностайні в ціноутворенні на енергоносії. Мало в нас чиновників, то придумали ще одну структуру, яка вигадує схеми для накручування ціни за прикладом «Роттердама плюс». Нарешті його визнали незаконним, але ж, знову таки, ніхто не буде покараний. Адже грошики, що витягуються з українців у вигляді переплат за газ, електрику та інші енергоносії, в більшості йдуть на безбідне, а часом і розкішне життя нашої владної верхівки. В час тотального зубожіння простого народу та війни на Сході.

На порозі чергова зима. З чим вступаємо в неї? З двоетапним підвищенням ціни на газ за вимогою МВФ? З 18 жовтня, іншими словами — із завтрашнього дня куб газу вже коштуватиме не 6900, а 9000 гривень. А подивіться ціну на вугілля. Тонна найпоганішого антрациту вже дорожча за 7000 гривень. При пенсії звичайного сільського пенсіонера в 1500 грн. Дрова теж у копійку обійдуться. А за всім цим потягнеться електроенергія. Тепло та гаряча вода прибавлять у ціні 35 відсотків. Дорожчають знову паливно-мастильні матеріали. За ними подорожчають продукти і ліки. А кому докинули до пенсії кілька сотень, то в того заберуть субсидію. А невдовзі нас чекає ще один етап здорожчання вартості газу – до 14000 грн. Як зимуватимемо, Переможці Революції Гідності?

Без сумніву, гідно перезимують частково в Києві, частково на Мальдівах слуги народу, що обіцяли нам справедливу країну. Та й незліченна армія найрізноманітніших чиновників у теплих кабінетах-спортзалах має шанс вистояти. (Хто, нарешті, порахує, скільки їх треба?!) А звичайній людині при таких розкладах, при відсутності якісного і повноцінного харчування, при віртуальній медицині та при повному безгрошів’ї доведеться несолодко. А дехто взагалі не дотягне до весни. Може, на те й розраховано, адже грошей у Пенсійному фонді катастрофічно не вистачає.

Так чи не так – нехай думає кожен. Але очевидно, що красиві промови з трибун про деннонощне піклування за свій народ — лише ширма. А насправді влізти в шкуру того свого народу, свого виборця не збирається жоден народний депутат. Такої одностайності, як при голосуванні за підвищення ціни на енергоносії, напевно, немає при голосуванні за будь-який інший закон. І не виняток тут нардепи від нашої області, що клялися та божилися бути з народом та за народ і справедливість. Власне, вже всі високопосадовці з Вінниччини достатньо переконливо продемонстрували свою справжню сутність: «Власна сорочка – ближче до тіла». Напевно, й виборці вже встигли це помітити і поставити належну оцінку цим слугам народу. І зробити висновок, яка влада потрібна справедливій Україні, щоб з неї всі не розбігалися, хто куди бачить.