Наша газета неодноразово розповідала про те, як у травні 2016 року депутат міської ради від БПП, зять мера Бровка Сергій Шевчук стріляниною вирішував конфлікт із місцевим підприємцем Олександром Коломійцем. Тоді в останнього поцілили двічі — у праве стегно та сідницю. Із вогнепальними пораненнями потерпілого забрали до лікарні, кулі витягували у «Пироговці». Пістолета, який, за словами Олександра, був схожий на револьвер, не знайшли. Так само і не встановили автівку, в якій знаходився стрілець. Заяву про злочин написала теща Олександра Коломійця. Сам Сергій Шевчук на прізвисько Шеф усі звинувачення відкидав, але через півроку йому оголосили про підозру у замаху на вбивство та забрали до СІЗО. Прокуратура просила 10 років тюрми. У травні 2017 року Вінницький міський суд під головуванням Ірини Курбатової відпустив зятя мера з-під варти. Сторона потерпілого написала скаргу до Вищої ради правосуддя та звернулась до Апеляційного суду. Вирок стали переглядати заново.

На засіданні, яке відбулось 4 жовтня, судді допитували слідчу на той час Вінницького відділу поліції Юлію Кшемінську. Саме вона вилучала в лікарні після операції рештки куль. Захисник підозрюваного Віталій Корпало запитував, на підставі чого вона це робила. Поліцейська кілька разів повторювала, що діяла згідно з отриманою постановою. Зрештою, чергове засідання перенесли на 10 жовтня. На ньому служителі Феміди залучили до справи нові докази, які надала сторона потерпілого Олександра Коломійця. Мова йде про інформацію від мобільного оператора, яка підтверджує, що Сергій Шевчук та його брат Ігор на момент злочину не були вдома, тобто на минулих слуханнях вони надали недостовірні дані. Згадувала сторона потерпілого і про те, що він неодноразово отримував погрози від оточення Шефа, аби мовчав про стрілянину. В результаті Олександр звернувся до поліції. Втім, ніхто із представників Феміди це не взяв до уваги. Далі перейшли до судових дебатів.

Свій виступ почала із латинського вислову «Бережи порядок, і він збереже тебе» захисник потерпілого Олена Грабік.

– Сьогодні ми стали свідками паплюжного ставлення до Конституції. Коли особа переконана в своїй недоторканності та безкарності, плює на порядок та суспільство, — сказала вона. — Ситуація, що виникла, означає лиш те, що потрібно боятися безкарності осіб, які мають певні важелі впливу на правоохоронні органи і мають можливість затягування певних процесуальних дій. Невже для цього приймаються закони і будується нашим суспільством правова і демократична держава? У справі ми дослідили всі обставини, докази, які суд першої інстанції безпідставно назвав недопустимими. Тому прошу суддів звернутися до голосу в своєму серці і прийняти законне та вмотивоване рішення — визнати Сергія Шевчука винним…

Емоційний виступ був і самого потерпілого Олександра Коломійця, який через постійні проблеми зі здоров’ям кілька разів на рік на лікуванні.

– Кожній людині, яка знаходиться у залі суду і спостерігала за цим процесом, зрозуміло, що Шевчук скоїв цей злочин. Чому він зробив це саме зі мною? Напевно, хотів показати, як далеко він може зайти, щоб залякати інших. Я хотів би, щоб мій кривдник став прикладом теж для людей, що зможе з ним насправді зробити закон.

Коли слово надали підозрюваному Сергію Шевчуку, той сказав, що ні в чому не винен.

– Не маю жодного відношення до даного інциденту. Я цього не вчиняв і прошу залишити в силі вирок Вінницького міського суду.

Після того колегія суддів на чолі із Сергієм Бурденюком йдуть до дорадчої кімнати. Через 15 хвилин повертаються. Після того оголошують вирок: «Апеляційні скарги прокурора Карнауха та адвоката Грабік залишити без задоволення. Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж 3 місяців із дня проголошення». Почувши це, потерпілий Олександр Коломієць демонстративно покидає залу суду. Сергій Шевчук та його дружина Христина, яка нещодавно втретє стала мамою, обіймаються та цілуються.

– Два роки страждань принесли ці суди, – сказала Христина. – Емоції прекрасні. Їдемо додому, до діток. Слава Богу. Дякуємо всім.

Вже через кілька днів ось як прокоментувала ситуацію теща потерпілого Тетяна Глущак:

– Суддя, який виніс таке рішення, сам став співучасником злочину. Ми спростували алібі обвинуваченого, спростували документами усі аргументи захисту. Навіть адвокат підозрюваного заявив, що якщо і була стрільба в потерпілого, то недостатньо доказів, що це зробив Шевчук Сергій. Так само, як і в першій інстанції, за тиждень до завершення розгляду суд ніби підмінили. Судді перестали чути і бачити. І нам незрозуміло одне, здогадуєтесь, чому. Проте ясно точно одне: якщо у справі суд поводиться незрозуміло і ігнорує докази та покази свідків, які прямо доводили винуватість Сергія Шевчука, значить, у справу втрутилися кошти. Йдемо далі до вищої ради правосуддя, надіємось на справедливість.

Віталіна Трудько