Днями в Луко-Мелешківській школі відбулося відкриття меморіальної дошки на честь 22-річного загиблого бійця Богдана Коломійця. Хлопець служив командиром відділення снайперів 24-ї бригади імені короля Данила Галицького. Загинув неподалік Горлівки, де нині найзапекліші бої за наш мир та спокій. Посмертно нагороджений державним орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вшанувати юного воїна зібрались батьки Олександр Петрович та Світлана Василівна, сільський голова, представники районної влади, військовий комісар та всі небайдужі. Усі вони висловили щирі співчуття родині та пом’янули героїв неоголошеної війни хвилиною мовчання.

– Якщо Богдан не міг би підняти та очолити повстання заради своєї країни, то точно б мовчки виконував свою роботу заради спільного результату. Його життєва позиція завжди буде прикладом для підростаючого покоління. Після школи він вступив до Вінницького національного технічного університету. Навчався на інженера -радіотехніка. Але, закінчивши четвертий курс, заявив, що не бачить свого майбутнього із цією наукою. Не раз повторював, що коли його діти питатимуть про війну за Україну, то хотів би з гордістю їм відповісти, що він був там і захищав її кордони. Після того підписав контракт на службу. Хотів після закінчення вступати до університету на факультет інформатики. Але не судилось. Того травневого вечора був обстріл із стрілецької та з великого калібру зброї. Осколками посікло тіло. Медики боролись за життя Богдана, але не змогли врятувати, — розповів родич бійця Олег Волков. — Ми дуже важко переживаємо втрату, не було такого дня, коли не згадували його. Постійно ходимо на його могилу, приїжджають туди і його побратими. Знаєте, Богдан дуже чекав на появу своєї племінниці. Постійно телефонував та цікавився, як почувається моя дружина — старша сестричка Богдана. Але не встиг. Донечка наша народилась на початку жовтня і вже ніколи не побачить рідного дядька. Але ми їй розкажемо, який він герой. Думаю, що відкриття дошки Богдану — це правильне рішення, потрібно завжди пам’ятати та пишатись його вибором. Бути йому вдячними і робити все так, аби там йому не було за нас соромно.

Додамо, що відспівали бійця Богдана Коломійця священики у рідному будинку. Труну з тілом на руках несли воїни з хати до кладовища у Луці-Мелешківській… Жодного повідомлення про оголошення Днів жалоби від чиновників не було. Але під час останнього дзвоника у всіх школах Вінницького району Богдана вшанували хвилиною мовчання. Хлопець так і не встиг створити власної родини.

Вікторія Снігур