– Сергій Степанович Придатко, 1964 року народження, — відрекомендувався чоловік у вишиванці із значком «Депутат селищної ради».
– Сергій Сергійович Придатко, 1995 року народження, фельдшер госпіталю у Маріуполі, — додав молодий військовий, на грудях якого світились ордени і медалі.
Сімейну династію Придатків знають і шанують у Шпикові Тульчинського району. Батько Сергій Степанович закінчив Жмеринське залізничне училище, працював на залізниці, а як відслужив у армії — грянула аварія на Чорнобильській АЕС.
– У 1986 році, у 22 роки, я поїхав у Чорнобиль на ліквідацію, працював водієм, возив асфальтобетон до четвертого енергоблоку. Наші хлопці працювали не більше 15 днів, а мені довелось працювати 30 днів підряд, тому що заміна не приїхала. Тепер після кількох операцій весь порізаний, інвалід 2-ї групи, але намагаюсь триматись. За чужі спини ніколи не ховався, так і сина виховав, — поділився Сергій Придатко-старший.
– А я у 2011-му закінчив 9 класів, вступив у Гайсинський медичний коледж. У 2013-му мріяв поїхати на Майдан у Київ, але, на жаль, не вийшло. Зате після закінчення коледжу в 2015-му, у 20 років, відразу добровольцем пішов на війну у 59-й мобільний госпіталь у Сватово на Луганщині, — розповів Сергій Придатко-молодший. — Вже четвертий рік служу, підписав контракт у Нацгвардію, тепер я у калинівському «Ягуарі» санінструктор роти бойового забезпечення.
Наш госпіталь постійно біля передової, пройшли Северодонецьк, Попасну, Станицю Луганську, Щастя, Новоайдар, Мар’янку, Авдіївку, Волноваху, Курахово, Маріуполь… Пораненим я надавав допомогу на місці, а важких переправляв у госпіталь. За контрактом отримую 12,5 тис.грн./міс. Але ж не вічною буде ця війна! Надалі я мрію отримати вищу освіту, закінчити військово-медичну академію.
– Сергію, а дівчина у тебе є?
– Ні, немає. Безвиїзно працював у госпіталі, ніколи було.
Батько Сергій Степанович Придатко відзначив, що у Тульчині організований другий в Україні — після Києва! — музей «Ліквідатори аварії на ЧАЕС». А у Шпикові з допомогою Миколи Криська, голови Шпиківської ОТГ, встановили пам’ятну стелу з іменами тринадцяти шпиківчан і торківчан, які рятували світ від чорної радіаційної біди.
