Ситуація, що склалась із 316 вівцями (за документами — 300), яких 12 днів тримали у вантажівці в порту Чорноморська, стала відомою всьому світу та нікого не залишила байдужим.

На початку жовтня директорка компанії «Украніксар» Олена Севінч вирішила через паром відправити до сусідньої Туреччини овець романівської породи на продаж. Ймовірно, жінка була перекупником, бо коли у реєстрі ми знайшли адресу її фірми, то з’ясувалось, що таких у Дніпрі і в одному офісі аж 13. Втім, покупець за українськими тваринами не з’явився, і отару повернули назад. Був шторм, тож дорога стала довшою. Фахівці заговорили, що у сусідній країні тварини могли заразитися чимось, тому відпустити так просто не можна.

Фуру з вівцями відправили в один із терміналів Чорноморського порту. За словами власниці, вона весь цей час жила поряд і намагалась годувати тварин. Але їжа та вода потрапляла тим, хто тулився до щілин. Вже за кілька днів вівці стали гинути, найстрашніше те, що більшість із них були кітними. Коли порт затягнуло жахливим смородом і про біду дізнались одеські волонтери, вони забили на сполох. Чотири доби чергували біля фури, підгодовували, напували, дзвонили у всі інстанції. А ще блокували дорогу, коли вантажівку із тваринами мали відвезти до Вінницької області на утилізацію.

Зрештою, в суботу фура із мертвими та живими вівцями вирушила до Гайсина на митний пост. Супроводжували її ті самі волонтери, Нацкорпус, правоохоронці та небайдужі. Ті місцеві жителі, які зустрічали тварин, досі зі слізьми на очах згадують почуте та побачене.

– Як тільки авто приїхало, усі відчули трупний запах. Отрута стікала із фури смерті. Одеські захисники розповіли, що близько півсотні тварин були кітні. Від стресу вони скидали мертвих ягняток. А ті, що народжувались живими, відразу гинули. Я бачила останні подихи тварин, — каже гайсинчанка Катерина Чупалда. — А мертві тварини навіть здулись.

Це жахливо. Власниця тварин сиділа у машині та не виходила. А ми намагались хоч трохи напоїти тих овечок водою, яку взяли із собою. Вони жадібно пили. А ось напівживим вже не хотілось тієї води. Поряд росла трава, то ми її рвали, щоб підгодувати овечок. Приїхавши додому, вечір проплакала.

На митному посту в Гайсині перевірили документи, вантажівка із вівцями вирушила до ветсанзаводу, що за кілька кілометрів від Тульчина. На місці вже були ветеринари, працівники підприємства, голова Держпродспоживслужби України Володимир Лапа та керівник обласної структури Григорій Сидорук.

Після того як фура заїхала на завод, присутні взялись її розвантажувати. На кожній тварині була бірка із номером, який переписували у протокол. Уся процедура тривала до ночі. На волі більшість відразу скубала траву, більш слабші падали та їм було важко підійматись. Чимало овечок були без шерсті, бо з голоду поїдали її одна у одної. Від цієї картини люди не стримували емоцій та щиро раділи живим… Через щілину ми відзняли і мертвих тварин, яких того вечора вилучили аж 57… Їх фахівці складали окремо на кузов вантажівки, мали утилізувати. Втім, це можливо лише тоді, коли тварин розмитнять.

Керівник обласної Держпродспоживслужби Григорій Сидорук додав, що утилізаційний завод під Тульчином працює цілодобово та нині обслуговує 14 областей. Якби не допомагала ОДА, тварин повезли б на Київщину, Хмельницький та Рівненщину. І де гарантія, що під час цієї далекої дороги не загинуло б більше тварин…

– Через те, що на митному посту немає карантинних зон, тварини чекали оформлення дві доби, пливли якийсь там період і тоді повертались назад. Звісно, без їжі та води це взагалі жах. Вівці не належать ні Вінницькій області, ні вінницькому фермеру. Я міг би сказати, що завод у Тульчині не працює, але я погодився. Не знаю, скільки часу тут тварини проведуть. Чи власниця передасть їх волонтерам, чи в рамках кримінальної справи їх вилучать. Моє діло — знищити трупи та дослідити живих. Ми пішли на поступки та облаштували територію, де для живих овець силами працівників заводу й ветеринарної служби Тульчинського району заготовили сіно та воду. День їм потрібен для того, щоб перепочити.

У свою чергу, Володимир Лапа, який контролював всю ситуацію, також зазначив, що нині велика проблема, що на прикордонних пунктах відсутня інфраструктура для утримання тварин. Тобто мова йде про карантинні пункти у карантинній зоні. Саме тому керівник Держпродспоживслужби підняв питання про її фінансування на наступний рік.

– Турки після огляду побачили ознаки захворювання та повернули вантаж назад. У даному випадку Туреччина для нас неблагополучна країна, ми не маємо права запускати тварин, бо якщо не дай Бог сюди зайде хвороба, то вона дуже швидко пошириться. А це ящур, віспа.. Постраждають українські тварини — велика рогата худоба. У випадку хвороби щоб тварина не страждала, власник дає згоду на умертвіння та подальшу утилізацію. Такої згоди ми чекали тиждень. Коли власниця її дала, там вже були активісти, які не давали вивозити тварин. Тварин привезли на Вінниччину через два тижні. І якби та хвороба була, то були б клінічні ознаки. Тому ризик вже мінімальний.

Після того як лабораторні обстеження покажуть, що вівці здорові, буде прийматись рішення. Я би не випереджав події, але якщо так буде, то пройдемо всі бюрократичні тяганини, але щоб вівці залишились живими. А де вже вони будуть — інше питання. Теоретично ми б мали їх віддати власниці, але я б вилучив через суд і віддав зоозахисникам чи у нормальне господарство.

Власниця вантажу Олена була небагатослівною, мовляв, втомилась щось комусь пояснювати. Каже, що ні в чому не винна, хоча проти неї вже відкрито кримінальне провадження за жорстоке поводження із тваринами. За її словами, у цій ситуації вона втратила 30 тисяч доларів. Казала, що живих овець забере собі.

– Я жила з вівцями. У цій самій машині. Робила все можливе, що могла, але ви самі розумієте, коли тваринка у закритому приміщенні, то як бути?

А ось активісти думають інакше.

– Чому жінка так довго мовчала і не била на сполох — невідомо. Але те, що вона хотіла зекономити на перевезенні і тому завезла більше тварин — факт. Бо якщо тваринка кітна, то на неї має бути відведений квадратний метр. У даному випадку цього не було. У неї не перевіряли гуманність перевезення, бо такого пункту немає в умовах видачі ветеринарних документів. Мабуть, пора, щоб він був. Ми готові зібрати кошти і викупити овець!

На вівторок нам стало відомо, що протягом двох днів на заводі померло ще 10 овець. Є досі в критичному стані. На місці постійно чергують волонтери, небайдужі привозять ліки. 29 жовтня у тварин відібрали зразки крові. Їх доля вирішиться протягом тижня, коли будуть готові результати.

Хтось має відповісти за це недбальство, бо відомо вже про два відкриті провадження — порушення ветеринарних правил та жорстоке поводження із тваринами. Та найстрашніше те, що інцидент з вівцями не єдиний. Кажуть, що в Чорному морі на паромі теж гинуть тварини — сотні корів та бичків через схожу проблему. Звіріємо?!

Віталіна Трудько