29-річного Сергія Михаліну знайшли повішеним у будинку дружини в селі Велика Вулига на Тиврівщині. Він служив на Калинівському арсеналі кулеметником взводу охорони. Як розповідає тітка, молодий чоловік звів рахунки із життям не через роботу, а через сімейні проблеми.

– Сергій та його молодша сестра народились у Вінниці, але ще малими переїхали у село. Батьки розлучились. Внуки залишились із бабусею у Стоянах, всі ми, як могли, допомагали ставити їх на ноги. Після школи Сергій вивчився на тракториста, працював на полі, гарно заробляв та був добрим господарем. Мешкав із дружиною та її батьками в селі Велика Вулига. Народилась донечка Іванка. Ми були раді, адже в нього нарешті з’явилась родина, де є батьки, яких йому так не вистачало. Але наша радість, на жаль, недовго тривала. Дуже скоро дружина почала показувати, що Сергій тут ніхто, і виганяти його із речами. Він терпів образи заради донечки, бо знав, що таке рости без тата та мами. Покинути дім його просили часто, і як тільки він зникав — повертали назад зі словами «Іванка сумує». Сергій то все терпів і не скаржився. Коли пішов на війну, його проводжали родичі та друзі, а не дружина. Не чекала у відпустку, не прощалась на порозі, як роблять це інші жінки. А, між іншим, племінник був одним із перших, хто пішов служити на передову. Користувався повагою та авторитетом, — каже зі слізьми на очах Лідія Гнатюк. Після демобілізації навесні у 2018 році повернувся у Велику Вулигу. Влаштувався служити на арсенал, що під Калинівкою.

У той роковий день, каже співрозмовниця, між Сергієм та дружиною виник скандал.

– О 20.30 у нас з племінником була розмова телефоном. Я привітала його з Днем захисника України, але він відповів, що не до свята, бо жити не хоче. Скільки його можуть гонити, мов того собаку. Скаржився, що не зробить — все жінці не так. Зрештою, Сергій поїхав з дому до друга. Там переночував, а під ранок пішов додому взяти трактора і стукав, та йому не відчинили. За годину мертвого Сергія знайшла теща у комірчині, де зберігають сіно…

Відомо, що за даним фактом процесуальне керівництво здійснює військова прокуратура Центрального регіону України.

– Тіло загиблого було виявлено родичами о 4-й ранку за адресою проживання його дружини. Посмертної записки загиблий не залишив. За фактом загибелі того ж дня відкрито кримінальне провадження.

Попрощатись із Сергієм Михаліною прийшли сотні людей, серед яких військові побратими. Хоронили його із хати бабусі.

– Я хочу, щоб люди не засуджували вчинок племінника. Сильний, здоровий, сміливий хлопець, який пройшов АТО, не зміг впоратися із чварами у родині. Не зміг, бо вона була сенсом його життя, і ця сім’я його ж забрала у нас, — додає Лідія Гнатюк. — Не залишають його у спокої навіть після смерті, мовляв, пив, кричав на дитину та інше. А командир арсеналу, де служив Сергій, при людях на похороні сказав: «Якби у моїй частині хоча б половина таких, як цей боєць, вона була б зразковою. Він гідний військовий та порядна людина».

У нас є докази, що Сергія довели до суїциду, є люди, котрі готові свідчити, але ми не будемо давати хід справі лише через Іванку, вона і так настраждалася. Я змушена все це розповісти, бо такою була остання воля мого племінника.

Готові вислухати інші точки зору на ситуацію.

Вікторія Снігур